Читати книгу - "Червоне і чорне"

філософ і богослов, що покохав свою ученицю Елоїзу, племінницю настоятеля Фюльбера і таємно одружився з нею. Фюльбер найняв негідників, які кастрували Абеляра.

Пре-о-Клер — місце в Парижі, де часто відбувались дуелі.

Мессінджер, Філіпп (1584–1639) — англійський поет і драматург.

Ролан де ла Платьєр, Жан-Марі (1734–1793) — видатний діяч партії жірондистів, двічі був міністром. У його дружини, Манон Ролан, був політичний салон, вона залишила цікаві мемуари.

Чімароза, Доменіко (1749–1801) — італійський композитор.

Жан-Поль (псевдонім Йоганна Пауля Фрідріха Ріхтера) (1763–1825) — німецький письменник сентиментально-романтичного напряму. Найбільшим успіхом користувався його роман «Гесперіон» (1795), з якого взято даний уривок.

«Судова газета» вміщувала звіти судових процесів. В одному з номерів був надрукований звіт про справу Берте, що підказала Стендалю сюжет «Червоного і чорного».

Пітт, Вільям (молодший) (1759–1806) — англійський прем’єр- міністр; боровся проти революційної, а потім — наполеонівської Франції, провадив реакційну політику.

Герцог Веллінгтон (Артур Уелслей) (1769–1852) — англійський генерал, командував англо-голландською армією у битві під Ватерлоо.

«Глобус» — ліберальний журнал, навколо якого в роки Реставрації групувались письмеиники-романтики у боротьбі проти класицизму, а потім і ліберали, незадоволені урядом.

Клебер, Гош, Журдан, Пішегрю — генерали часів Французької революції 1789 р.

Трикольорова кокарда — емблема Французької революції 1789 р.

Кателіно, Жак (1759–1793) — один з ватажків вандейців, син каменяра.

Густав-Адольф (1594–1632) — шведський король.

Юм, Давід (1711–1776) — англійський філософ, економіст, історик.

Брум, лорд Генрі (1778–1868) — англійський літератор, історик і політичний діяч.

Сен-Рок — біля церкви Сен-Рок було багато вбитих під час придушення Наполеоном роялістського повстання проти Директорії 13 вандем’єра (5 жовтня) 1795 р.

Дезе де Вейгу, Луї (1768–1800) — генерал Французької революції, в 1796 р. протягом двох місяців обороняв Кель.

Гувіон Сен-Сір, Лоран (1764–1830) — маршал наполеонівської армії, автор мемуарів.

Трапіст — член чернецького ордену, заснованого в 1636 р. при монастирі Ла-Трап і відомого своїми суворими аскетичними правилами.

Колле, Шарль (1709–1783) — популярний французький поет-пісняр і драматург.

Камарилья (ісп.) — букв. кліка. Так називали у 20-і роки XIX ст. у Франції групу політичних діячів, що спрямовували дії короля у своїх корисливих цілях.

Сен-Сімон, Луї де Рувруа, герцог (1675–1755) — державний діяч часів Людовіка XIV і Людовіка XV, автор багатотомних мемуарів, що змальовують звичаї і побут тогочасної аристократії.

Мюнстерський трактат — у Мюнстері (Німеччина) був підписаний 1648 р. один з двох договорів так званого Вестфальського миру, яким завершилась тридцятилітня війна.

Дора, Клод-Жозеф (1508–1588) — французький поет.

Ліхтенберг, Георг-Крістоф (1742–1799) — німецький сатирик і вчений-фізик.

Жіроде-Тріозон, Анна-Луї (1767–1824) — французький художник, після його смерті було опубліковано його листування і кілька поетичних творів.

«Таємний шлюб» — опера Чімарози.

Смоллет, Тобайас (1721–1771) — англійський письменник, автор «Історії Англії».

Революція 1688 р. — так звана «славна» англійська революція, що закінчилась компромісом між буржуазією і дворянством.

Стерн, Лоуренс (1713–1768) — англійський письменник- просвітитель, автор романів «Сентиментальна подорож», «Трістрам Шенді» та ін.

Втеча де Лавалетта — граф Антуан-Марі де Лавалетт, наполеонівський генерал, що був присуджений до страти після «Ста днів», але втік з тюрми з допомогою своєї дружини.

Шеврез, Марі де Роган-Монбазон де (1600–1679) — герцогиня, відіграла велику роль у русі Фронди і в змові проти кардиналів Рішельє і Мазаріні.

Лонгевіль, Анна-Женевьєва де (1619–1679) — герцогиня, відіграла велику роль у русі Фронди.

Сент-Бее, Шарль-Огюстен (1804–1869) — видатний французький критик.

«Велике може бути» — Стендаль має на думці фразу, нібито вимовлену письменником Рабле перед смертю — «Я йду по велике може бути».

Ротру, Жан де (1606–1650) — французький поет і драматург. Стендаль часто згадує у своїх творах його трагедію «Вячеслав».

Манюелъ, Жак-Антуан (1775–1827) — політичний діяч, ліберал, учасник революції 1789 року. В 1793 р. пішов добровольцем в армію і брав участь в італійських походах Наполеона.

Бельфегор — міфологічний біблійний образ, використаний у новелах Лафонтена і Макіавеллі, спрямованих проти жінок і шлюбу.

Масільйон, Жан-Батіст (1663–1742) — проповідник і оратор, що засуджував надмірні розкоші двору й звертав увагу на тяжке становище народу.

Фенелон (Франсуа де Саліньяк де ла Мот) (1651–1715) — архієпископ, письменник, автор кількох політичних, богословських і педагогічних трактатів. Протиставляв деспотизмові королівської влади ідеал освіченого монарха.

Дюбуа, Гільйом (1656–1723) — кардинал, висвячений у сан єпископа Масільйоном.

Виноски

1

Зберіть докупи тисячу людей, — це непогано,

Але у клітці їм не буде весело.

Гоббе

2

Туаз — стародавня французька міра довжини.

3

Чи ж винен я, що так воно є?

Макіавеллі

4

Загаянням врятував справу.

Енній

5

Я вже не знаю, хто я і що роблю.

Моцарт («Фігаро»)

6

Наочно.

7

Зітхання потайне — завжди глибоке.

Як любо поглядом зустрітись тайкома;

Зирнеш — і враз запаленіють щоки.

Байрон, «Донжуан», п. І, стор. 74.

Переклад віршованих текстів тут і далі В. Струтинського.

8

Того ж бо й зраджує нас пристрасть, брате,

То прагнемо її ми приховати.

То більше хмар, то більшій буть грозі.

Байрон, «Дон-Жуан», п. І, стор. 73

9

В ній навіть холодність була приємна.

Маленька ручка з трепетом легким

Йому нараз потисла руку чемно

І вислизнула. Потиском таким,

Що натякав на почуття взаємне,

Він був збентежений. О, що ж це з ним?

Невже можливо це?

Байрон, «Дон-Жуану, п. І, стор. 71

10

Устами він торкнувся її уст,

З її чола волосся відгорнувши.

Байрон, «Дон-Жуан», п. І, стор. 170

11

О, як нагадує весна любові

Квітневий день мінливий! Любо сіяв

Із височіні сонечко привітне,

А тут вже хмара небо закриває.

Шекспір. «Два веронці»

12

Тримай себе в руках, бо клятви всі

Згорять в крові, як на вогні солома.

Шекспір. «Буря», дія IV, ява І

13

Дивіться 130 сторінку.

14

Цьому причиною не ми, а наша слабість,

Та ми так створені, що нас вже не змінить.

Шекспір. «Дванадцята ніч», дія VI, ява II

15

Французькою мовою «срібло» і «гроші» називаються тим самим словом «argent». (Прим. перекл.).

16

За насолоду ходити весь рік з високо піднесеною головою дорого заплачено якоюсь чвертю години, що про неї краще мовчати.

Касті (італ.).

17

Дорогий (італ.).

18

Вірте мені (італ,).

19

Контракт співає (італ.).

20

Тому, хто розуміє, треба небагато (лат.).

21

Будь здоров і не забувай мене — латинська формула закінчення листа. (Прим.