Читати книгу - "З часів неволі. Сосновка-7, Левко Григорович Лук'яненко"

Юрко Литвин

1. Чого ти пишеш російською, коли мова твоя українська?

В’язнів перевели з житлової до робочої зони, і вони групками попрямували до різних цехів. Я прийшов на своє робоче місце, перевдягнувся в робочий одяг, поклав на свій стіл стоси відповідно нарізаного дубового шпону, ролика, слоїка з водою, клейку паперову стрічку, попрацював хвилин з десять і вийшов з цеху.

Останніми часами я часто зустрічався з Юрком Литвином. Литвину подобалися твори молодого Маркса. Він, бувало, казав: “Ми, українці, тут у концтаборах усі заперечуємо марксизм. І загалом то правильно робимо, але це не означає, що ми маємо бути сліпі і заперечувати все гамузом”.

— Юрку, я з тобою згідний: ми не повинні негативно оцінювати твори людини на основі нашого негативного ставлення до автора як людини. Твори необхідно оцінювати за їхнім змістом. Ясна річ, знання біографії автора допомагає зрозуміти його твори, але треба вміти абстрагуватися від побічних чинників і об’єктивно оцінювати зміст самого твору.

— Левку, ти відчуваєш різницю між творами молодого Маркса і творами Маркса немолодого?

— Ні, не відчуваю. Я в університеті вивчав Маркса тематично. Нам задавали читати твори Маркса відповідно до плану занять. Вивчити біографію і осягнути його як людину і теоретика не було можливостей.

— Не похвалюся, що я прочитав усього Маркса, але читаючи під кутом зору розвитку його поглядів, я зауважив, що молодий Маркс був чесніший, правдивіший і цікавіший, твори, написані у другій половині його життя, тхнуть виконанням чийогось замовлення. У них багато наперед заданого, що він з усіх сил намагається обґрунтувати. Причому якщо в молодого Маркса є звичайна людська доброта, то в Маркса другого періоду — якийсь антилюдський сатанізм: нацькувати одних проти других, навіяти недовіру, викликати ненависть і в усякому мирному середовищі запалити внутрішню війну.

Так ми з Литвином часто й подовгу дискутували. Я розповідав йому, як “Критика Готської програми” Маркса, яку я вивчав за університетського програмою, підірвала в мені комуністичний догмат про об’єктивний розвиток історії. Це для мене мало принципове значення, бо виникнення соціялістичної (комуністичної) суспільно-економічної формації постало перед моїми очима не як єдино можливий етап людського розвитку після капіталістичного суспільства, а лише як один з можливих варіянтів. А якщо він виник з суб’єктивної дії людей, то це означає, що суб’єктивна дія людей спроможна його змінити, переінакшити, зупинити. Зникав історичний фаталізм і виникав простір для вияву і впливу людської волі. Цей філософський постулат відкрив простір для творення політичної програми боротьби проти московської комуністичної теорії та її практичної політики. У такий спосіб боротьба за самостійну Україну здобувала міцний філософський фундамент, а це, в свою чергу, надавало нашій боротьбі оптимістичного життєвого характеру.

Литвин писав вірші російською мовою. Показав їх мені.

— Чого ти написав їх по-російськи, адже ти добре знаєш українську?

— Не зовсім знаю. Чому? Здається, що легше надати тим образам і почуттям, що їх витворює душа, словесну форму російською мовою.

— Коли ми з тобою балакаємо, ти ж думаєш по-нашому, а не по-російському.

— Звідки ти знаєш?

— З того, що темп розмови плавний і безперервний. Ти не зупиняєшся, щоб підшукати українське слово. Слова виникають у тебе самі по собі, як і в мене, і автоматично складаються у речення. Це означає, що автоматично працює український, а не російський синтаксис. Коли складаєш вірші російською, тоді ти перемикаєш думання з української на російську мову не через