Читати книгу - "Постріл із глибин"

758

Starling, «Starling», 62.

(обратно) 759

Halpem, «Naval History», 306.

(обратно) 760

Bailey and Ryan, «Lusitania Disaster», 36.

(обратно) 761

Холл, протокол, 27 грудня 1915 р., різні документи «Лузитанії», документи Адміралтейства, ADM 137/1058, Національний архів Великої Британії.

(обратно) 762

New York Times, 9 вересня 1915 р.; «Список суден, потоплених U-88», скринька 2, колекція Бейлі/ Райан.

(обратно) 763

Cummins, « Indiana’s Reaction», 30.

(обратно) 764

«Щоденник капітана Хоупа», 5 листопада 1916 р., документи Адміралтейства, ADM 137/4169, Національний архів Великої Британії.

(обратно) 765

Scheer, «Germany’s High Sea Fleet», 194.

(обратно) 766

Там само.

(обратно) 767

Tuchman, «Zimmermann Telegram», 141; Birnbaum, «Peace Moves», 277. Такман зауважує, що в плані Гольцендорффа (а він займає майже двісті сторінок) є навіть такі подробиці, як калорійність звичайного британського сніданку та відсоток вовни в тканині, з якої шиють спідниці англійські жінки. Кервер наводить інший приклад ілюзорного мислення, яке охопило німецький флот: адмірал Едуард фон Капелле 1 лютого 1917 року сказав: «З військової точки зору я вважаю, імовірність вступу Америки у війну на боці ворога нульова». Tuchman, «Zimmermann Telegram», 139; Koerver, «German Submarine Warfare», xxxiii.

(обратно) 768

Діалог, який я наводжу тут, подає Холл у розділі 25 своєї неопублікованої автобіографії «Draft D», документи Холла.

(обратно) 769

Там само; Boghardt, «Zimmermann Telegram», 106—107; Link, « Wilson: Campaigns», 343.

(обратно) 770

Hall, «Draft D», розд. 25, документи Холла.

(обратно) 771

Tuchman, «Zimmermann Telegram», 151.

(обратно) 772

Boghardt, «Zimmermann Telegram», 78,101,105. Свою розповідь я мусив скоротити, бо про телеграму Циммермана можна написати откремий том, як і зробили деякі інші автори. Щоб дізнатися більше з цієї теми, спочатку прочитайте роботу Такмана — це варто зробити вже тільки заради його яскравого стилю. Найбільш сучасне дослідження цієї теми подані у Boghardt, «Zimmermann Telegram» (2012) та Gannon, «Inside Room 40» (2010).

(обратно) 773

Beesly, «Room 40», 223.

(обратно) 774

Tuchman, «Zimmermann Telegram», 185.

(обратно) 775

Лансінг, особиста записка, 19 березня 1917 р., документи Лансінга.

(обратно) 776

Там само, 20 березня 1917 р.

(обратно) 777

Link, «Wilson: Campaigns», 421.

(обратно) 778

Sullivan, «Our Time», 272—73.

(обратно) 779

New York Times, 3 квітня 1917 р. — у цьому номері на першій шпальті вийшов повний текст промови Вільсона. Також див. Link, « Wilson: Campaigns», 422—26.

(обратно) 780

New York Times, 3 квітня 1917 р.

(обратно) 781

Churchill, «World Crisis», 682—83. Леді Еліс Томпсон — вона жила на початку XX століття і вела щоденник — була невисокої думки про США через їх утримання від війни. Двадцять сьомого лютого 1917 року, після потоплення лайнера «Кунард» «Лаконія», вона записала: «Мерзенний президент США, можливо, таки отримає “пенделя”, який підштовхне його, щоб помітити це нове німецьке безчинство. Він і досі вдає, що “обдумує ситуацію”...» Після ще одного потопленого судна, 24 березня 1917 року, вона пише: «Підозрюю, що Вільсон напише ще одну ноту!!! І цей черговий варварський учинок зникне в забутті. Вони — нація людей, що багато говорять, але мало роблять, — і хай їм грець». Щоденники леді Еліс Томпсон, т. 2 та 3, № 15282, Імперський воєнний музей.

(обратно) 782

Frost, «German Submarine Warfare», 5.

(обратно) 783

Sims, « Victory at Sea», 43.

(обратно) 784

Там само, 51.

(обратно) 785