Читати книгу - "Червоно-чорне"

поніс масові втрати свого членства. І хоча найбільші арешти будуть попереду, уже тоді перед ОУН виникло питання: яким чином заступитись за сотні арештованих, які зазнавали постійних знущань у в’язницях?

«Український відділ» у слідчій поліції львівського комісаріату очолював Еміліан Чеховський, який найбільше «прославився» на допитах в’язнів-націоналістів. Саме його вбивство спланував та організував тодішній бойовий референт ОУН Роман Шухевич. А тривале спостереження за комісаром здійснював рідний брат майбутньої дружини Шухевича — Юрко Березинський, якому й належало виконати атентат.

Вбивство комісара готувалося з осені 1931 року, коли Березинський та одна із дівчат розвідувального відділу ОУН вели спостереження за Чеховським. Вранці 22 березня 1932 року бойовик ОУН одним пострілом вбив комісара, коли той ішов на роботу.

Незважаючи на всі прийняті заходи, поліції не вдалося знайти ні організаторів, ні виконавця атентату. Відтак, тінь впала на одного з інформаторів комісара, який надавав інформацію про діяльність УВО-ОУН — Романа Барановського. Саме поліцейський агент, який був одним із провідних членів УВО (а в 1929 році виключений з рядів організації, як підозріла особа), опинився на судовій лаві.

Свідчення Барановського були надзвичайно гнітюче сприйняті українським суспільством, і навіть тими, хто зовсім не співчував діяльності націоналістів. Усі були прикро вражені показами поліцейського інформатора. Незважаючи на те, що поляки й так засудили Барановського на 10 років ув’язнення, батьки Романа Барановського виступили із заявою в українській пресі: «Заявляємо оцим, що раз і назавжди вирікаємося нашого сина Романа і не хочемо ні ми, ні наші діти мати з ним жодних взаємин, а це тому, що він через свою юдину роботу позбавив життя або здоров’я не одного українця. Його поступки негідні не то українця, але ніякої чесної людини. — Дорогів, 27 вересня 1933, Володимир і Мальвіна Барановські, разом з дітьми» («Свобода», № 243, 19 жовтня 1933).

Трагічно закінчилось життя й 20-літнього Юрка Березинського: через 8 місяців, у листопаді 1932 року, він застрілив себе при невдалій спробі пограбування пошти у Городку.

«В 1929-32 рр. добре було знане кожному українському підпільникові на ЗУЗ прізвище комісара польської поліції у Львові Чеховського. Він разом з комісаром Білєвічем вів найважливіші українські справи. На всіх тодішніх процесах підсудні вказували на них, як на спричинників жахливих побоїв-знущань, бо саме вони давали накази своїм підвладним поліційним агентам тортурувати політв’язнів. З ОУН комісар насміхався, жартував, певний, що за ним стоїть держава з великим, справним поліційним апаратом, що внеможливить навіть бойовикам ОУН пімсту за друзів. Та перечислився, бо проти сили і справности поліції стоять фанатизм, погорда смерти, впертість і посвята».

* * *

«Приходить ніч 21 на 22 березня. На заспаному приходстві помітний рух. Юркова сестра тихо-тихенько будить свого брата зі сну. Чи спав він? Не знати. Зривається спокійний, опанований, трохи блідий. У темній кімнаті одягається в приготовані „пумпи“ і куртку. Кашкет і зброю дістане у Львові. За кілька хвилин уже готовий. Має велику дорогу, до маленької залізничної зупинки Павлів 11 кілометрів ходу. Сестра прощає свого улюбленого брата без сліз».

* * *

— Де ж той Юрко подівся, що я його від рана не бачив? — питається батько доньки.

— Десь тут ходив, а потім сказав, що йде до свого товариша до Кривого.

— Але що так зранку захотілося йому йти у відвідини?

— Він десь зараз повинен бути, — відповідає дочка, а сама лиш ходить від вікна до вікна і щохвилини заглядає на годинник. Ах, як тяжко ждати, краще самому робити, ніж другого висилати. Живе, чи ні? Ці питання увесь час клубляться в дівочій голові.

В сінях хтось витирає взуття. То він, то напевно він. Скрипнули двері, в кухні стала струнка постать Юрка. Йому назустріч один довгий, допитливий погляд. Його очі сказали їй усе. Ще заки вспів що-небудь промовити, кинулась йому на шию і почала гаряче цілувати. За хвилинку сиділа вже при слухавках радіо-апарату і відбирала вістку: «Сьогодні о годині 7:30 при вулиці Стрийській невідомий чоловік одним пострілом з пістоля замордував пана комісара Еміліяна Чеховського. Вбивство, правдоподібно, сталося на політичному підґрунті. Слідство ведеться. Подробиці покищо в таємниці».

Польська поліція стала перед загадкою, що її довший час не могла розв’язати. Доперва три роки пізніше вона з архівів Сеника довідалася, що вбивником комісара Чеховського був Юрко Березинський. Та він уже тоді не жив. 30 листопада 1932 року він згинув смертю революціонера в Городку Ягайлонському.

Роман Шухевич, «З життя бойовика»