Читати книгу - "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"

мед має відсисні властивості. Для лікування зовнішніх ран він рекомендував застосування коржа «тапітма», який готувався з меду та пшеничного борошна без води і прикладався до ранової поверхні.

Є літературні дані, які свідчать про те, що в XI столітті в нашій країні для лікування ран застосовували медову мазь, до складу якої входив також дьоготь.

У старовинних російських лікарських порадниках ми знаходимо немало вказівок на те, що «мед на раны смрадные пособляет».

Пізніше мед у комбінації з риб'ячим жиром почали застосовувати при лікуванні великих ранових поверхень. Так, наприклад, через 10—12 днів після застосування таких комбінованих пов'язок відмічалося повне загоювання рани з утворенням твердого рубця, (мал. 6 і 7).

Мед у поєднанні з риб'ячим жиром почали застосовувати і при лікуванні інфікованих (гнійних) ран.

Так, радянський хірург Я. М. Криницький дістав добрі результати при лікуванні медово-жировою маззю 48 хворих, у яких були інфіковані рани з некротичними (омертвілими) нальотами на їх поверхні. Через 5 днів після початку лікування у 90% хворих сталося відокремлення некротичних тканин і настала швидка епітелізація.

Добрі результати одержав Я. М. Криницький і при лікуванні цим методом 37 хворих з в'яло гранулюючими ранами: через 3—4 дні рани у 98% хворих вкрилися пишними яскраво-червоними грануляціями.

На підставі своїх клінічних спостережень Я. М. Криницький зробив висновок, що бджолиний мед прискорює процес загоювання ран. Він вважає, що наявність бджолиного меду в рані призводить до різкого збільшення вмісту в рановому секреті глютатіону — речовини, яка відіграє винятково важливу роль в окисно-відновних процесах організму, стимулюючи ріст і поділ клітин, тим самим сприяючи загоюванню ран (табл. 8).

У клініці Томського медичного інституту проф. С. М. Смирнов (1940) застосував бджолиний мед при лікуванні 75 хворих з вогнестрільними ранами і дійшов до висновку, що при ранах, які мають млявий перебіг, мед стимулює ріст тканин.

Заслужений лікар УРСР О. С. Будай у своїй сільській практиці застосовував мед для лікування ран і виразок, які довго не загоювалися [23]. Автор наводить таке спостереження:

«Інвалід Вітчизняної війни Ш., 25 років. На тиловій поверхні правої стопи великий рубець. Посередині рубця є виразка розміром 3x5 см з заглибленим, лискучим сіруватим дном, з омертвілими, валикоподібними краями. За словами хворого, такий стан стійко тримається останні три місяці. Застосовували мазь Вишневського, світлолікування та інші методи; поліпшення не настало. Після застосування меду в мазьових пов'язках загоювання виразки настало через 22 дні».

Ці спостереження різних авторів дають можливість говорити про те, що мед безперечно прискорює процес загоювання рани.

А. Е. Гельфман (1946) в евакогоспіталі проводив лікування хворих з ранами, які довго не загоювалися, іонофорезом (електрофорезом) меду. Спостереження були проведені на 35 хворих, які мали вогнестрільні переломи, ускладнені остеомієлітом (запалення кісткового мозку), рани, що довго не загоювалися і повільно гранулювали. Автор показує, що іонофорез меду викликає активний розвиток грануляцій. Рани, які були вкриті дряблими анемічними грануляціями з гнійним виділенням у значній кількості, після іонофорезу меду ставали чистіші, повнокровніші і добре загоювалися.

Застосування меду при захворюваннях верхніх дихальних шляхів

Застосування меду для лікування у вигляді інгаляцій має початок у глибокій давнині. Особливо добрі терапевтичні результати відмічені при лікуванні цим методом захворювань верхніх дихальних шляхів. У зв'язку з цим значний інтерес становлять спостереження, проведені лікарем Я. А. Кізельштейном, при лікуванні 20 хворих атрофічними процесами верхніх дихальних шляхів.

Автор користувався звичайним інгаляційним апаратом, пристосованим для розпилення водних розчинів; як розпилювач застосовувався 10% розчин бджолиного меду. Кожний сеанс лікування тривав 5 хвилин.

Для ілюстрації ефективності методу наведемо кілька прикладів з праці Я. А. Кізельштейна.

Хвора С., 30 років, протягом 3 років відмічає сухість у глотці і постійне бажання відхаркуватися. Об'єктивно: слизова задньої стінки глотки суха, вкрита гнійним виділенням; те саме відмічається і в носоглотці. Після 10 сеансів інгаляції відчування сухості в глотці зникло, слизова оболонка волога, гнійних накладень немає.

Хвора Л., 35 років, давно хворіє на різко вираженний атрофічний катар верхніх дихальних шляхів з значною кількістю гнійних кірок на слизовій носа, задній стінці глотки і на справжніх голосових зв'язках. Після 15 сеансів медових інгаляцій хвора відчула значне поліпшення, яке об'єктивно виявилося в повному зникненні гнійних кірок у носі, глотці і на голосових зв'язках.

Хвора Д., 50 років, хворіє на озену (смердючий нежить) з типовою об'єктивною картиною. Після 19 сеансів медових інгаляцій смердючість стала ледве відчутною, кірки зникли, слизова носа нормально гіперемійована, волога.

Хвора С., 32 років, протягом кількох років відмічає сухість у глотці і періодичну втрату голосу, слизова носа і задньої стінки глотки без особливих змін, слизова гортані і верхніх відділів трахей вкрита гнійними кірочками. Зроблено 7 інгаляцій, після чого почуває себе значно краще. Гнійні кірки зникли, голос чистий.

З 20 хворих, лікованих інгаляціями меду, тільки в двох не настало поліпшення. Слід відзначити, що всі ці хворі до лікування їх медовими інгаляціями протягом тривалого строку перебували під наглядом лікаря Я. А. Кізельштейна і користувалися звичайним консервативним лікуванням, яке не дало їм помітного поліпшення.

Застосування меду при простудних захворюваннях

Відомості про застосування меду для лікування при простудних захворюваннях мають коріння в глибокій давнині. Нам відомо багато сімей, які купують мед тільки для цього, бо він користується заслуженою популярністю чудових домашніх ліків при простудних захворюваннях. Проте мед заслужив славу універсального протипростудного засобу не тільки в чистому вигляді, а й у поєднанні з іншими продуктами харчування і ліками. Одні автори (К. Апініс, С. Кнейп та ін.) при простудних захворюваннях рекомендують приймати мед з теплим молоком, другі (Г. Гертвіг, А. Мартене та ін.) дістали добрий і швидкий терапевтичний ефект у зв'язку з застосуванням меду з соком лимона (сік 1/2 — 1 лимона на 100 г меду), треті (Ад. Артель, Ед. Бауер та ін.) рекомендують мед у теплому буркуновому чаї (на чашку буркунового чаю одну столову ложку меду), четверті (Д. Швікуле та ін.) вважають добрим засобом сироп із соку хріну і меду (у співвідношенні 1:1).

Слід пам'ятати, що при прийманні меду як ліків при простудних захворюваннях треба 2—3 дні дотримуватися постільного чи кімнатного режиму, бо в цих випадках мед викликає сильні випоти.

Застосування меду при захворюванні легень

Застосування бджолиного меду при захворюваннях легень було відоме з давніх давен.