Читати книгу - "Гарантія на кохання, Tama Lisn"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ми пройшли до машини, цього разу він сам сів за кермо. Відчинив дверцята й вказав мені на пасажирське сидіння поруч із сидінням водія. Я сіла і пристебнулася.
- Мій університет розташований... - почала я.
- Я знаю, де він розташований. - Перебив мене.
- Ти все про мене знаєш?
- Ні, але багато чого. Наприклад твої стандартні дані такі як: коли народилася, де навчалася, які секції відвідувала. Ну ще, там, зріст, вага, розмір одягу, білизни, зрештою. Але, думаю, ти маєш рацію, нам варто краще дізнатися один одного.
- Так, адже я про тебе навіть таких стандартних даних не знаю.
- Прикрий недогляд. - Погодився Олександр й додав: - Я сьогодні поїду на кілька днів і повернуся ближче до вихідних. Після інституту тебе забере Вадим. Запиши його номер, подзвониш, коли потрібно буде тебе забрати.
- Добре. Я сьогодні хочу забрати свою машину.
- Давай поки я не повернуся до міста, ти поїздиш із Вадимом.
- Чому? Я гарний водій.
- Не сумніваюся, але давай пізніше обговоримо це питання. Не хочу, щоб потім тесть мене на ремені пустив.
- Можна подумати, ти його боїшся.
- Це як подивитись. Ну що, ми поки що домовилися?
- Домовилися. - Неохоче погодилася я.
- Ти не соромся. Вадим на цей тиждень повністю у твоєму розпорядженні.
- Ти їдеш у справах батька?
- В тому числі. - Відповів ухильно. - А ти сумуватимеш?
- Чого б це? - Фиркнула, на що він усміхнувся й потер підборіддя рукою.
- Якраз буде в тебе час звикнути до нового становища і до нового будинку також. - Я скривилася від спогаду про «примарний будинок». Сам собою будинок прекрасний, тільки ось його історія. Сашко помітив мій стан, але розцінив його по-своєму. - Ти виглядаєш стривоженою чи мені здається?
- Ти маєш рацію, я не знаю, як розповісти подругам про заміжжя.
- Заразом придумаєш нашу історію. Тільки не сильно старайся.
- Угу.
- Напишеш мені потім, а коли я повернусь, ми зустрінемося з твоїми друзями разом.
- Не думаю, що тобі буде з ними цікаво.
- Спочатку спробуємо, а потім судитимемо.
- Подивимося. - Не стала сперечатись, адже ми якраз під'їхали до воріт інституту. - До побачення. - Попрощалася і взялася за ручку.
- Стривай.
- Що?
- А прощальний поцілунок?
- Не смішно.
- Я й не сміюся. Ти мене не побачиш цілий тиждень, можна мені бодай маленьку компенсацію.
- За що компенсацію?
- Я потім вигадаю.
- Тоді не можна. Придумаєш, тоді й говоритимемо.
- Звучить заманливо.
- І тобі буде чим зайнятися у від'їзді.
- Може хоч у щоку. - Не відстає.
- Мені час іти, на мене чекають.
- Так не піде. - Хитає головою, взявши мене за руку. - Подивись, як твої друзі на нас дивляться. Якщо ти зараз так підеш, вони тобі нізащо не повірять.
Вказав на натовп студентів й посунувся ближче до мене, провів великим пальцем по обличчю. Від його дотику пішов мороз по шкірі.
- Тільки не сіпайся, як божевільна. - Сказав і поцілував.
Поцілунок був ніжний і не викликав огиди. Мене охопило збентеження в котрий раз за цей день, але я швидко повернула собі самовладання і крізь зуби відповіла:
- Ще раз так зробиш, і я тобі вріжу! - і вийшла з машини.
Він вийшов услід.
- Побачимося, красуне! - Сів назад в авто й поїхав.
Усю виставу бачила половина нашої групи, а я ще навіть не придумала, як їм розповісти про своє одруження.
Ну що, дорогий чоловік, просив сильно не старатися з вигадками, але за його витівку в машині я в боргу не залишуся.
Думаю, не варто казати, яким поглядом мене зустрічали подруги. Я, звичайно, не тихоня і час від часу зустрічалася з хлопцями, але нічого серйозного. А тут якийсь тип, зовсім невідомий їм, цілує мене ще й так пристрасно. Відчуваю, зараз мене розірвуть, а ще досі відчуваю його поцілунок на своїх устах.
- Привіт всім. - Вітаюся першою.
Сьогодні понеділок і наша група купкується біля головного корпусу університету. Серед них і моя найкраща подруга Ріта.
- Олю, я дивлюся, ти хлопця собі завела. - Це сказав мій одногрупник Микола.
- Заводять котів чи собак, а хлопця зустрічають. - Огризнулася Ріта.
- Колю, відчепись. - Гаркнула на нього так, щоб і інші з питаннями не чіплялися.
Поцілувала Ріту в щоку і прошепотіла їй на вухо «потім розповім».
Постояли ще хвилин десять, зачекали на інших. Я навчаюсь на п'ятому курсі на економічному факультеті. Розподіл на практику ми вже одержали давно. Наразі нас раз на тиждень збирають для звітності.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гарантія на кохання, Tama Lisn», після закриття браузера.