Читати книгу - "Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук"

Розділ 10. Вибачення

Аріан був одягнений в синій камзол зі срібними ґудзиками, наглухо застібнутий аж під шию. Волосся - зібране у хвіст на потилиці, що надавало йому ділового вигляду і ще сильніше підкреслювало ідеальні риси обличчя.

«От зараза!», - подумала Софійка, використовуючи улюблене слівце Агафки.

Дракон мигцем глянув на дівчину, підійшов до вікна і почав щось там видивлятися. Пауза затягнулася. Софійка почувалася ніяково, і через це вона розсердилася на себе. Вона ні в чому не винна, а відчуває себе, наче якась злочинниця. «Теж мовчатиму», - вирішила вона вперто.

- Нас не представили, - перервав мовчанку Аріан, все так же не відриваючи погляду від вікна. – Мене звати аліс Аріан, глава Клану синіх крил, захисник північних окраїн Донуму.

- Софія, - відповіла дівчина, намагаючись говорити офіційним і твердим тоном.

Ніяких регалій у неї не було, тому одне ім’я прозвучало якось куцо й непереконливо. Не скаже ж вона йому – співробітниця компанії «Чепурна оселя», громадянка України!

Вони знову помовчали.

- Леонтина вважає, що я повинен вибачитися, - холодно промовив дракон. – Тому я тут.

«Ну так вибачайся та йди вже!», - подумала Софійка, яку ця розмова обтяжувала і напружувала. - Он, як цідить крізь зуби, вибачитися йому важко. Та не треба мені твої вибачення! Очі б мої тебе не бачили!»

А зрадливі очі не могли відірватися від статної фігури дракона, помічали найменші дрібниці: нахмурені брови, скривлені губи, хижий рух ніздрів, посмикування жилки на скроні, стиснені в кулаки руки. Дракон був злий. Дратувався, що його змусили просити вибачення в якогось нікчемного дівчиська? Чи взагалі не звик просити вибачення, а тут мусить? А може, він зарозумілий, пихатий, злий і жорстокий в житті, а Софійка просто цього не знає? Ось чому красу треба сприймати на віддалі, бо копнеш глибше, а там не те, що ти понапридумувала.

І Софійка так розізлися, що аж в очах потемніло. «Може, я для нього й комашка якась огидна, але теж маю гордість і самоповагу! - подумала вона. – Не дозволю ніколи більше себе принижувати!»

- Я прошу вибачити мені, я діяв необдумано, - вичавив із себе Аріан.

Слова далися тяжко, його аж пересмикнуло.

«Ах ти ж рептиліє фентезійна! - гнівно подумала Софійка. – Зробив послугу, вибачився! І не за власним бажанням, бо зрозумів, що помилився, а тому, що Леонтина сказала! Ну, начувайся!»

- Ні, я вам не вибачу! - твердо промовила Софійка.

Дракон завмер. Нарешті відірвався від вікна і здивовано глянув на дівчину. В очах літали люті блискавки, а в голосі рокотав грім:

- Не зрозумів, ви мені... що?

- Я не вибачу вам, доки не виконаєте моє прохання!

Хай знає, що не тільки він може маніпулювати людьми, Софійка теж може бути хазяйкою ситуації!

Видно було, що дракон у гніві. Такий розлючений, що зараз дим ніздрями піде. Але Софійка зробила безневинний вигляд, дивилася на нього наївним поглядом, наче нічого не помічала. За дверима чулася розмова Леонтини з Агафкою, що, мабуть, теж стало однією з причин того, що дракон не визвірився на Софійку. Він стримав свою злість (о, як йому важко це далося!) і запитав, як плюнув:

- Яке ж прохання?

- Леонтина сказала, що я ще кілька днів буду одужувати. Поки я не стала на ноги і не приступила до своєї звичної роботи прибиральниці та покоївки, чи не могла б я відвідувати замкову бібліотеку? Або брати книги сюди.

Софія навмисно підкреслила, що вона прислуга, аби дракон чітко усвідомив, з ким має справу і чиє прохання буде виконувати. Теж мені, король і владика! Ми теж не ликом шиті! І навіть на курс прикладної психології колись ходили!

Сказати, що дракон здивувався, то це нічого не сказати. Він розгубився. Його красиві сині очі розширилися від несподіваного прохання, втупилися в Софійку, мабуть, не вірячи, що правильно почув.

- І я хотіла б почати сьогодні, після обіду, - твердо закінчила Софійка, наче останній цвях вбила в дошку.

Дівчина давно думала над тим, що їй потрібно більше дізнатися про світ, в який вона потрапила. Можливо, знайдеться відповідь, як звідси вибратися, повернутися назад, додому. Розпитуючи мешканців замку, вона точно приверне до себе непотрібну увагу, підуть питання, підозри. Он, її вже підозрюють у якомусь шпигунстві. Вона пам’ятала розмову Леонтини й дракона про це. Тому вирішила якось отримати доступ до бібліотеки. Адже логічно, що в замку є бібліотека. Спочатку вона хотіла напроситься туди прибирати і таким чином спробувати почитати про те, що її цікавило. Але коли сталася така нагода, що можна отримати офіційний дозвіл та ще й дракона на місце поставити, вона цим скористалася.

- Гм, - не знайшовся з відповіддю дракон, але потім узяв себе в руки і прогримів. – Добре. Можете відвідувати. Агафка проведе вас.

«Ура, вийшло!» – закричала всередині Софійка, а драконові кивнула і, як світська дама, як вона це бачила у фільмах, зверхньо сказала:

- Дуже дякую. Я приймаю ваші вибачення.

Розлючений дракон рвонув до дверей. А Софійка, вже коли він був майже на порозі, проговорила голосом правлячої королеви:

- І ще, алісе Аріане, я дуже дякую вам за те, що врятували й прихистили мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍