Читати книгу - "По секрету твоя, Рошаль Шантьє"

Розділ 11

З аеропорту ми виходимо, тримаючись за руки.

Не знаю, про що думав Марк, але мені було добре. Я гадки не мала, куди заведе нас дорога. Залишимось ми разом чи зараз він посадить мене в машину, і ми більше не зустрінемось. Натомість я точно знала, що ніколи не забуду його.

— Поїхали, Вишня, — каже, і моє серце пропускає удар.

Нині. Ось зараз все і вирішиться.

Він допомагає мені сісти в мерседес, обходить машину і сідає поруч, розташувавши руку на моєму стегні. Тільки мої джинси та водій відокремлюють мене від першого у житті сексу в машині.

Мовчання. Воно тисне. Здається, я ніколи не почувала себе живішою, ніж за ці дні з ним. І зараз я не знаю, чи можу мріяти про більше. Я намагалася не накручувати себе в готелі та літаку, але зараз почуття захльостують і руки починають тремтіти.

Марк ловить мої долоні і цілує, а потім притягує мене до себе, щоб торкнутися губами скроні. Залишок дороги я мандрую в обіймах, насолоджуючись його теплом. Цікаво, а він насолоджується моїм?

Машина зупиняється і Марк допомагає мені вийти. Ми стоїмо один навпроти одного. Я простягаю руку і окреслюю його брову, спускаюся до щоки, проводжу кінчиком вказівного пальця по губах і кладу руку на його шию.

Я запам'ятовую його, прощаюся з ним. І я цього не хочу.

Лити сльози і просити залишитися не буду. Чула, як дорослі чоловіки ставляться до курортних романів, а в нас саме такий. Не хочу, аби він запам'ятав мене жалюгідною. Мені вже не п'ятнадцять, щоб шукати приховані натяки, чому Марк особисто доставив мене додому. Це може бути і банальна ввічливість, але однозначно ще одне очко в команду Айболіта. Адже Ілля навіть не запропонував мене зустріти. І проводити також.

Він спостерігає за моїми діями серйозним поглядом, а потім кладе долоню на потилицю та підштовхує до себе, цілуючи. Я знову відчуваю це: жар його тіла та бджоли у моєму животі.

 

— Ти що, втекти від мене зібралася, Вишенько? — шепоче, водячи носом по моїй щоці. Я киваю, а потім негативно махаю головою, ховаю обличчя, торкаючись губами чоловічої шиї. Я не знаю відповіді, тому що Марк дає мені вибір. А я не хочу вибору, але й зізнатися йому не можу. — Що ж за думки займають твій розум, солодка? — Проходить губами від вилиці до щоки, — Ти суцільна спокуса ... — Він відривається від мене і глибоко вдихає декілька разів, — Дай свій телефон.

Передаю йому мобільник, і за кілька хвилин нашу тишу пронизує дзвінок.

— Тепер не відвертишся, — притягує, закушуючи мочку вуха, а потім ще раз цілує мої губи. — А зараз іди. Іди, інакше я піднімуся у твою квартиру.

— Думаєш, я перешкоджатиму тобі? — мій голос охриплий і мов чужий.

— Не спокушуй долю, солодка. — Проводить рукою по моїй спині, прощаючись.

Я забираю валізу, сумку і, не обертаючись, прямую до під'їзду. Я знаю, що дивиться. Відчуваю. І більше не витримую. Ставлю речі, обертаюсь і біжу до нього. Марк одразу ж підхоплює мене на руки та вгризається у губи.

Збудження накочує хвилями, бджоли біснуються, а ми не можемо відірватися один від одного. Але щойно я вирішила, що він не увійде до моєї квартири сьогодні. Хочу, щоб він повернувся, тож піднімуся до себе одна. Знаю, що це погана ідея, але нічого не можу з собою вдіяти. — Мабуть, я скористаюся безперешкодним проникненням у твою квартиру.

— Не спокушуй долю, солодкий, — чмокаю його в губи і йду, виляючи попою, яку не видно під курткою.

— Дияволице, — доноситься до мене. І маю надію, це не уява.

Цікаво, а водієві сподобалося кіно?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍