Читати книгу - "Ненависть при світлі , Роза Фаєр"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Тобі, що потрібно окреме запрошення чи будеш спати тут,-різко відкриваю двері з її боку.
Розумію, що роблю правильно,бо вона реально трохи розклеїлася та вже збирається до купи.
-А я зрозумів. Вам потрібно подати руку?-продовжую в тому ж дусі.
-Ні,що ви. Так себе не напружуйте,-відповідає мені тим самим тоном.
Далі починає виходити з авто і різко летить прямо в мої обійми. Враз я відчуваю її тіло і те,як вона тремтить,наче пелюстка троянди..та потрібно самому зібрати себе до купи. Бо здається мені ще важче це зробити,ніж їй.
-О,ні. У що я вляпався,-ставлю її на ноги, щоб точно не зірватися.
-Вибач, просто сукня довга,-зовсім не схоже на вибачення.
-Ну, звісно..
Далі я йду до будинку. Чую,як Єва чемно йде слідом за мною. В інших умов це було б чудово. Я б заносив її на руках до спальні і постійно цілував. Хоча це і трохи небезпеки.
Проте, зараз нам точно було не до романтики. Я був злий на себе,на Єву і все те, що вигадала моя,як виявилося,бездарна уява. А Єва, мабуть, трохи налякана і добряче втомлена. Відкриваю вхідні двері і вмикаю світло. А потім одразу ж йду до туалету.
Потрібно відлити,а ще якось себе стримати, щоб не накинутися на Єву. І ще більше цим не погубити наші відносини. Можливі вже,до речі,бо вони висять на волосині.
-Облаштовуйся,-кидаю Єві прямуючи до туалету. Здається, що я занадто перегнув з образом поганого хлопця.
Заходжу до ванної і розстебую ширіньку. І тут Єва опиняється у самих дверях,які я не додумався зачинити. Ось вони, наслідки життя в самотності.
Трясця.. коли це стало так звучати. При цьому, жахливо або ж навіть жалюгідно.
-Хочеш підглянути?-тим часом,кажу їй.
Тій,яка повністю збита з пантелику. Добре хоч,що я ще не встиг витягнути свого друга,бо в неї б точно був шок.
Єва вилітає з ванної,як обшпарена,а я роблю і далі свої справи. Чомусь все це здалося мені таким кумедним. Може варто все ж їй все розповісти. Поки не зайшло занадто далеко.
Наче я просто розсердився на те, що вона мене забула. А моя фантазія не змогла вигадати щось краще.
Але це все ж погана ідея,бо настільки брехати все ж не потрібно було. Мабуть,я їй таки все розповім та тільки тоді, коли вигадаю нормальне пояснення.
Варто знайти її,бо щось у будинку стало тихо. Може вона вже втекла від мене. Якщо чесно,то правильно зробила.
Чую звуки з кухні. Отже,залишилася. Прямую туди і бачу,як Єва жадібно п'є воду.
-Маленька,ти ж ще нічого не бачила,щоб так розігрітися,-не втримуюся від жарту.
При цьому,її вигляд занадто сексуальний.
-Слухай, маленький, давай без цього. Я дуже вдячна за те, що ти мені допоміг. Та винагорода за це тебе чекає лише в грошовому еквіваленті,-раптом опускає мене з неба на землю.
Невже я реально її нічим не приваблюю. Це доволі образливо...
-А ти впевнена, що я на це погоджуся?-йду на неї.
Я зараз змушу її мене пригадати і впевнений, що їй це сподобається.
-Насилля полюбляєш?-зупиняє мене одними лише словами.
Здається, що я реально веду себе,як псих. Та все ж я не можу показати Єві свої справжні емоції. Тому, просто закочую очі.
-Де ванна ти вже знаєш. На другому поверсі спальня є з ліва і справа. Твоя остання,в шафі знайдеш чистий одяг. Я буду навпроти,-рятуюся втечею, щоб точно не наробити дурниць.
Оскільки,ця жінка, точніше її присутність, повністю зносить мені дах. Проте,я затіяв занадто небезпечну гру.
Підіймаюся на гору і заходжу до своєї спальні. Потрібно якось витримати ніч з Євою.. але нас,при цьому,розділятиме стіна. Хіба може бути у житті щось гірше цього. В цей момент мені стає шкода, що я не палю.
І що навіть не маю жодної сигарети. До магазину далеко,а хлопці не зможуть зараз привести мені цигарки непомітно. Одним словом, може варто випити.
Ось до чого може довести тебе кохана жінка. Можна запросто стати п'яницею.
Раптом,в мою кімнату заходить Єва і серце перестає битися. Невже вона пригадала мене або ж все ж не витримала. В цей момент моя чоловіча гордість підлетіла до небес і досягла піку,коли мокре і майже оголене тіло Єви зіткнулося з моїм.
Я вже хотів її поцілувати,як тут вона закричала. Більше того, почала бити мене кулаками.
Тоді то я і усвідомив, що вона просто переплутала кімнату і злякалася зіткнувшись зі мною. Я вкотре розсердився за одну секунду і пішов, щоб увімкнути світло.
-Жінко,ти що не знаєш, де право,а де ліво?-гнівно запитую її,бо зараз готовий відгамселити грушу. Оскільки,не можу ніде викинути пар.
-Вибач.. знову,-тихо вимовляє вона. При цьому,нервово смикає рушник. Смію уявити, що там вона гола. Та зараз мене більше непокоє те, що вона дуже розбита і налякана.
-Іди вже спати. Сподіваюся, що цього разу знайдеш свою кімнату. Чи це просто невдала спроба мене звабити?-намагаюся заспокоїти її і може трохи розвеселити. Не хочу, щоб вона мене боялася.
-Мрій і далі,-по своєму трактує мої слова.
А далі гордо хоче покинути кімнату. Та я йду слідом і втискаю її у двері. Мені хочеться її трахнути до одуру,але все ще стримує совість та здоровий глузд. Проте,це не означає, що я дозволю їй гратися зі мною. Особливо тоді, коли ледве стримуюсь,а вона наче цього не розуміє і робить ще гірше.
-Відпусти,-видихає ці слова. В мене складається враження, що її відповідь не категорична.
-А то що, маленька...що ти зробиш?-не втримуюся і цілую її плече.
Запах шкіри і оксамит..я не можу себе контролювати.
А ще знаю, що це її слабке місце,бо вже робив так. Трясця..як вона могла про таке забути.
-Нічого з того, що тобі могло б сподобатися у ліжку,-відрубує Єва.
А вона не така слабка,як здається на перший погляд. Це приємно мене дивує та я все ж хочу її зламати. Не емоційно, звісно,я ж не псих. Хоча не схоже, правда. Але я просто хочу, щоб її тіло здалося мені.
-Звідки тобі знати про мої смаки?-цього разу шепочу слова на вухо і злегка кусаю.
Це змушує її трохи розслабитися. Відчуваю це своїм тілом і просто тремчу від збудження.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ненависть при світлі , Роза Фаєр», після закриття браузера.