Читати книгу - "Згадай, Мері Горн"

- Вибач, не хотів налякати. - сказав він а я здалася і зайшла в свою кімнату.

- Що ти тут робиш?

Він примружив очі дивлячись на мене а його голова ледь помітно нахилилася на один бік. Від цього погляду, надто допитливого, мені захотілося провалитися під землю.

- Ти зайшов у мою кімнату без дозволу. Це…нечесно.

- А витріщатися на мене і тікати видумуючи відмовки, говорити про мене з батьком і різко заперечувати це, посміхатися від моїх слів - це чесно?

Я важко проковтнула. Трясця. Вже і забула наскільки він допитливий.

- Коли я прийшов до тями у лікарні ти була перша кого я побачив. Але після того, втекла і жодного разу не з’явилася. І хто тут не чесний? Гм?