Читати книгу - "Минуле поколінь, Павлюк Олександр"

- Сьогодні було знайдено тіло князя Яшинського, - Почав говорити Свирид.

Очі Якима змінилися, Євтим свердлив поглядом полковника, а Іван Строгий свій опустив.

- Він пролежав близько двох тижнів у лісі, з розрубленою головою, - Промовив Гамалія.

- Ледь не в одній нічній піжамі, - Добавив Глондар.

Вже привична тиша наповнилася злобою, недорозумінням і солідарністю між всіма присутніми. Солідарністю в тому, що хоч і князь Яшинський був останньою сволотою, та все ж приходився Свириду хрещеником.

Козацька старшина в період свого шляхетського стану, активно родичалася. На всю Гетьманщину важко було знайти рід, який не має зв’язків бодай з п’ятьма іншими. Це мало певну вигоду, хоч інколи й створювало проблеми.

Свирид Глондар погодився стати хрещеним батьком малому Юстиму Яшинському не одразу, попросивши тиждень на роздуми. Врешті, зваживши всі за та проти, погодився, і як показав час, дуже навіть не марно. Адже по смерті батьків, Юстим залишився з купою боргів і маєтками, що вимагало купу грошви. Вже будучи полковником, Свирид запропонував йому співпрацю за немаленькі виплати. Ледь не зубожілий князь погодився і Гетьманщина отримала чудового інформатора, який давав змогу розуміти, що відбувається при дворах різних країн світу, в особливості російських.

Корисні зв’язки Юстима були налагоджені в опозиційних колах, що мабуть і стало причиною його гибелі, князь знав забагато.

- Кому знадобилося його вбивати?, - З острахом запитав Євтим.

- Очевидно, що знаті, яка не бажає ні зростання царя, ні його правління, - Відповів Свирид, наче знаходячись в трансі, - Яшинський був моїми очима й вухами на тому боці, - Полковник поставив руки за спину і повільно підійшов до вікна, - Тепер я глухий і сліпий.

- Не перебільшуй, твої люди скрізь, хоч тобі й кинули пісок в очі, а вуха заляли воском.

Іван Гамалія дивно глянув на Євтима, а потім на Свирида. Гробова тиша викликала важкість, відчай. Іван Строгий перестав бути схожим на себе, схилив голову. Євтим намагався висвердлити в кожному з присутніх надію. Яким її не подавав.

- Відправляйтесь до Чугуєва вранці, - Голос та постава Свирида стали більш оптимістичними, - Ви вирішили як будете діяти?

- Якраз обговорювали, - Відповів Строгий.

- Добре, - Свирид повернувся до всіх лицем, - Тоді сьогодні ввечері збери усіх в казармі, узгодимо.

- Зрозумів, - Іван схвально кивнув.

Витримавши паузу в роздумах, полковник добавив.

- Пан Іван Гамалія наглядатиме за всім, якщо мені доведеться виїхати.

- Виїхати куди?, - Яким підняв очі.

- Ми повинні розглядати всі можливі варіанти розвитку подій, в тому числі, поразку.

Свирид Глондар мав дуже чітку та впевнену вимову. Він отримав чудову освіту і як згадував Яким, коперсаючись у своїй пам’яті, любив читати перед сном.

Присутні в кімнаті, в тому числі Дмитро, прийняли важкі слова полковника. Втім, не залишали надій і зберегли припущення припущенням.

Виходячи з коридору, частина братства розділилася, Дмитро Чорновода повернувся до архіву, Іван вирішив зложити речі з казарми й викинути лишні за час подорожей, а Євтим з Якимом розмовляючи, направились до ринку, де мали намір придбати нову зброю. Нову та надійну.

- Оце цікаво получилося, що його мушкет розірвало, - Сказав Євтим, згадуючи історію Якима.

- Маю надію, що в мене схоже не трапиться, - Говорив Яким, пробираючись крізь перехожих.

- Не трапиться, я про таке лиш раз чув, від тебе.

Будучи пішим, а не на коні, метушливі вулиці дратували більше. Всюди шум, хтось торгується, хтось біжить. Прилавки й невеличкі столи з товаром оточували юрби людей, лише один єдиний віз накритий напівкруглим каркасом, стояв самотньо.

Підійшовши ближче, відблиски сонця на клинках разили сильніше, переливались сріблястим кольором, передаючи все, що робиться попереду них. Вони трималися на спеціальних гачках. Частина шабель була в піхвах, а частина деяких, лежала поруч.

- Ооо, панове, вітаю, - Вигукнув з середини возу продавець.

- Вітаю! Маємо намір купити у вас чогось файного, - Відгукнувся Євтим.

Яким стояв поруч зацікавлений одним з клинків, на лезі якого, було гравірування ручної роботи. Але провівши очима з руків’я до вістря, зрозумів, що то лише макет.

- Люди не часто щось купують в мене, останнім часом думаю, що доведеться кувати для маси, а не окремих персон, - Появляючись сказав продавець, всю увагу якого було спрямовано на складання в руках якихось темно-коричневих тростин.

- То ви їх самі зготовлюєте, - Захоплено сказав Євтим.

- Звичайно!, - Гонорово відповів чоловік, склавши тростини на лавці.

Почухравши голову, наче спантеличений чимось, що забув, він махнув рукою і зліз з воза. Провів поглядом покупців і зупинився на Якимі, який в цей час, оглядав другу шаблю. Справжню.

- Маю наглість здогадатися, що ви шукаєте щось для цього молодика.

- Ви праві, пане майстре, - Відповів Євтим, - Хлопець вміє користуватися зброєю не гірше старого козака, то ж вирішили зробити йому презент.

- Розумію, - Задумливо вимовив продавець, - Мене звуть Микита Горбенко, звиняйте, що зразу отак не представився.

- Раді знайомству! Я - Євтим Свита, а виноватця сьогоднішньої, як я маю надію, вдалої купівлі, звуть Яким.

Хлопець відволікся від роздивляння шабель і легко схилив голову.

- За це не хвилюйтеся! Ми обов’язково щось підберемо, - Метушливо відповів Микита Горбенко, - Підійдіть до мене пане, потрібно зняти мірку руки, - Звертаючись до хлопця.

Раптом позаду почувся голос Свирида.

- Не думав, що тут вас знайду.

- Пане полковнику!, - Радісно вимовив Євтим.

Свирид Глондар задоволеним батьківським поглядом оглянув асортимент прилавка і рукою махнув Якиму, щоб той підійшов.

- Лезо - важливий елемент шаблі, але правильний замах залежить від руків’я, - Витягуючи власного меча.