Читати книгу - "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря"

Зна́єте? Ра́нок воє́нний –

Це не цілу́нок, вас ва́ртий,

А гул раке́тний шале́ний,

Розстрі́ляний сон з гарма́ти.

Смерч дітлаха́м відо́мий,

Це не змій паперо́вий,

Свист протя́жний над до́мом

За́мість пісе́нного сло́ва.

Мі́ни летя́ть – не пта́хи,

Тре́ба втекти́ нега́йно…

Хова́тися де з дітлаха́ми?

Чу́ючи «Гра́ду» шурша́ння?

Зна́ю, не мо́жна боя́тись,

Се́рце в кула́к стиска́ю.

Бра́тики, бра́тці, бра́ття!

Ді́ти травне́вих ся́янь.

Чому́ же, діди́ й сала́ги,

Зді́йнято сті́льки пи́лу?

Зара́ди яко́ї звитя́ги

Мі́сто у по́терть розби́ли?

Хто ви творці́ і су́дді?

Впе́рлись, не ви́мивши но́ги…

Не́люди ви – а не лю́ди…

Ша́йка з криво́ї доро́ги.

19:30.

Сильний вибух недалеко від нашого будинку.

20:00.

Навколо все гуркотить і бахкає.

23:30.

Наступний потужний вибух зовсім поруч.

00:00.

Вночі зібралися в коридорі. Слухали, як дрижать шибки й підстрибують ліжка.

Примітка: Цікаво: льотчики бачать, куди вони скидають бомби? Що вони при цьому відчувають? Хто взагалі їх народив? У них є матері? Хто вони?

Нас го́рем і стра́хом бомбля́ть літаки́ –

у ві́дповідь лють вибуха́є.

Ра́но чи пі́зно це да́сться взнаки́ 

заблу́длим сюди́ вертуха́ям.

«Дякую, що разом зі мною відтворюєте цю пам’ять. Ваша підтримка – безцінна! Залиште своє ❤️ та додайте книгу до бібліотеки, щоб завжди мати її поруч.»

Анонс (День 15 → День 16):

"П'ятнадцятий день приніс руйнування і біль, але шістнадцятий лише загострить ситуацію. Бомби, що падають на будинки, холод, що проникнув у кожну квартиру, і сніг, що вкрив зруйновані проспекти — все це стає ще одним випробуванням для людей. Як знайти спокій і тепло в місті, що перетворюється на попіл?"