Читати книгу - "Апологія Сократа. Діалоги"

з багатьма чудовими поетами, особливо ж із Гомером, найкращим та найбожественнішим із поетів, і вникати в його мислення, а не тільки заучувати напам’ять його вірші. Як вам тут не заздрити? Адже не може стати добрим рапсодом той, хто не розуміє слів поета, бо рапсод повинен бути для слухачів тлумачем поетових думок. А виконати добре це завдання, не розуміючи того, що говорить поет, — неможливо. Усе це не може не викликати заздрощів!

І о н. Твоя правда, Сократе. Для мене принаймні ця частина мистецтва становила найбільшу трудність; [D] все ж мені здається, що я тлумачу Гомера найкраще з усіх, так що ні Метродор Лампсакський, ні Стесім­брот Фасоський{68}, ні Главкон, ні хто інший, що жив коли-небудь, не був спроможний висловити про Гомера стільки таких прекрасних думок, як я.

С о к р а т. Це похвально, Іоне; ти, певне, не відмовиш, поділишся ними зі мною.

І о н. Так, Сократе, справді варто послухати, як я прекрасно відтворюю Гомера; на мою думку, я заслуговую на те, щоб гомериди{69} увінчали мене золотим вінком.

[531] С о к р а т. Я неодмінно знайду вільний час, щоб по­слухати тебе. А зараз скажи мені ось що: чи тільки в Гомері ти такий сильний, чи також у Гесіоді й Архілосі?{70}

І о н. Ні, тільки в Гомері. Мені здається, що цього цілком достатньо.

С о к р а т. А чи є щось таке, про що й Гомер, і Гесіод говорять одне й те ж?

І о н. Гадаю, що є, і навіть багато.

С о к р а т. Із того ти краще пояснив би те, що говорить Гомер, ніж те, що говорить Гесіод?

І о н. Однаково добре пояснив би те, про що вони говорять одне і те саме.

[B] С о к р а т. А як із тим, про що вони говорять не те саме? Наприклад, про віщування чи говорять щось і Гомер, і Гесіод?

І о н. Звичайно.

С о к р а т. Так що ж? Хто пояснив би краще те, що однаково, і те, що по-різному говорять обидва поети про мистецтво віщування — ти чи хтось із досвідчених віщунів?

І о н. Хтось із віщунів.

С о к р а т. А якби ти був віщуном, то, вміючи пояснити те, що сказано однаково, міг би пояснити і те, що сказано по-різному?

І о н. Звичайно, що міг би.

[C] С о к р а т. То чому ж ти сильний тільки в тому, що стосується Гомера, а в тому, що стосується Гесіода та інших поетів, не сильний? Хіба Гомер говорить про щось інше, ніж усі інші поети? Хіба він не розповідає багато про війну та взаємини між людьми, добрими й поганими, такими, що нічого не вміють, і такими, що щось уміють, про богів, як ті спілкуються між собою і з людьми, про те, що діється на небі та в Аїді, про походження богів і героїв? Чи не це становить [D] предмет поезії Гомера?

І о н. Твоя правда, Сократе.

С о к р а т. А як інші поети? Хіба вони не говорять про те саме?

І о н. Так, Сократе, але їхні твори не такі, як Го­мера.

С о к р а т. Що ж? Гірші?

І о н. Так, значно гірші.

С о к р а т. А Гомерові кращі?

І о н. Звичайно, кращі, клянусь Зевсом.

С о к р а т. Чи не правда, милий Іоне, коли, приміром, про число говорить багато людей, а один з них говоритиме найкраще, то, певне, хтось відрізнить то­го, що найкраще говорить?

І о н. Думаю, що так.

[E] С о к р а т. Чи не буде це той самий, що відрізнить і тих, що говорять погано, чи хтось інший?

І о н. Той самий, звичайно.

С о к р а т. Чи не той, хто обізнаний з арифметикою?

І о н. Так.

С о к р а т. Гаразд. А коли багато розмірковують, яка їжа корисна, і хтось із них буде говорити найкраще, чи тоді розпізнати того, хто говорить найкраще з усіх, може один чоловік, а того, хто говорить найгірше — хтось інший, чи зробить це той самий чоловік?

І о н. Ясна річ, що той самий.

С о к р а т. Хто ж це такий? Як він називається?

І о н. Це лікар.

С о к р а т. Отже, зробимо такий висновок: якщо багато людей говорять про одне й те саме, то завжди той самий чоловік розпізнає, хто говорить добре, а хто погано; [532] а хто не відрізнить того, що говорить погано, той, ясна річ, і не розпізнає того, хто говорить добре, коли вони говорять про одне і те саме.

І о н. Так воно і є.

С о к р а т. Виходить, той самий чоловік здатний оцінювати їх обох.

І о н. Так.

С о к р а т. Ти твердиш, що Гомер та інші поети, серед них Гесіод і Архілох, говорять про одне й те саме, тільки не однаково: Гомер добре, а ті гірше.

І о н. І правду кажу.

С о к р а т. Але якщо ти розпізнаєш тих, що говорять добре, [B] то ти повинен би розпізнавати і тих, що говорять гірше, тобто міг би відрізнити, що вони говорять гірше.

І о н. Здається, що так.

С о к р а т. Значить, мій друже, ми не помилимось, якщо скажемо, що Іон однаково сильний як у Гомері, так і в інших поетах, оскільки він сам погоджується, що один і той самий чоловік може бути добрим суддею всіх, хто говорить про одне й те ж саме, — а поети майже всі трактують про одне і те саме.

І о н. Все ж, що це за причина, Сократе, що [C] коли хтось говорить про іншого поета, то я навіть не звертаю на це уваги й не спроможний додати нічого путнього, а прямо-таки дрімаю, а як тільки хтось згадає Гомера, я зразу прокидаюсь, зосереджуюсь і маю що сказати?

[D] С о к р а т. Це не важко пояснити, мій друже. Кожному ясно, що не завдяки умілості й знанню ти здатний говорити про Гомера. Адже якби ти міг робити це завдяки вмілості, то ти міг би говорити і про всіх інших поетів, бо поетичне мистецтво — це єдине ціле{71}. Хіба не так?

І о н. Так.

С о к р а т. А якщо взяти будь-яке інше мистецтво як ціле, то хіба не існує той самий спосіб розгляду, придатний до всіх мистецтв? Чи хочеш послухати, як я це розумію, Іоне?

І о н. Ще й як хочу, Сократе, клянусь Зевсом; із насолодою слухаю вас, мудреців.

С о к р а т. Я був би дуже радий, якби це була правда, Іоне. Але мудреці — то радше ви, рапсоди, актори й ті, чиї творіння ви виголошуєте, а я всього-на-всього [E] тільки говорю правду, як личить звичайній людині. Адже й те, про що я тебе тепер запитав, зваж, яке воно благеньке та просте: кожній людині зрозумілі мої слова, що розгляд кожного мистецтва є той самий, якщо взяти мистецтво як ціле. Справді-бо, розгляньмо це питання як належить. Чи мистецтво живопису є чимось цілим?

І о н. Так.