Читати книгу - "Межа Фундації"

Бранно, — що тоді це його затримає. Він може не полетіти туди, куди вирушив би, якби почувався вільно та не мав перешкод. І тоді інформація, яку я здобуду, не матиме для мене ніякої користі.

— Гадаю, що в такому разі ви не зможете визначити, куди він полетить.

— Можливо, і зможу, бо планую бути дуже примітивною. Людина, яка очікує чогось наскрізь хитромудрого й проти цього вживає запобіжних заходів, може ніколи й не передбачити чогось примітивного. Я думаю про те, щоб простежити за Тревізом.

— Простежити?

— Саме так. За допомогою іншого пілота на іншому космічному кораблі. Бачте, як вас приголомшила ця думка? Він би так само здивувався. Він може й не подумати моніторити космос у пошуках якоїсь маси, що його супроводжуватиме, та й у будь-якому разі ми подбаємо, щоб на його кораблі не було наших останніх пристроїв з виявлення маси.

Компор сказав:

— Пані мер, з усією можливою до вас повагою мушу зазначити, що вам бракує досвіду космічних польотів. Стеження одного корабля за іншим неможливе тому, що це не спрацює. Тревіз утече після першого ж стрибка крізь гіперпростір. Навіть якщо він не знатиме, що за ним стежать, цей перший стрибок стане його шляхом на свободу. Його неможливо відстежити, якщо на борту корабля не буде гіперреле.

— Визнаю, досвіду мені бракує. На відміну від вас і Тревіза, я не маю льотного вишколу. А втім, мої радники, які такий вишкіл мають, сказали мені, що коли за кораблем спостерігати безпосередньо перед стрибком, то за напрямком його руху, швидкістю та прискоренням можна здогадатися, що це буде за стрибок — його загальний курс. Маючи хороший комп’ютер та чудову здатність оцінювати ситуацію, той, хто стежить, може відтворити стрибок достатньо точно, щоб узяти слід з іншого кінця — а надто якщо має хороший мас-детектор.

— Це може статися раз, — рішуче заперечив Компор, — навіть двічі, якщо нишпорці дуже поталанить, та й по всьому. Не можна покладатися на такі речі.

— Мабуть, можна. Депутате Компор, ви свого часу брали участь у гіперперегонах. Бачите, я чимало про вас знаю. Ви чудовий пілот і робили неймовірні речі, коли треба було переслідувати суперника через стрибок.

Очі Компора розширилися. Він майже скорчився в кріслі.

— Я тоді був у коледжі. Тепер я старший.

— Не надто. Вам іще немає й тридцяти п’яти. Тому стежити за Тревізом будете ви, депутате. Летітимете туди, куди й він, і звітуватимете мені. Ви полетите невдовзі після Тревіза, а він вирушить через кілька годин. Якщо відмовитеся від цього завдання, депутате, вас ув’язнять за зраду. Якщо візьмете корабель, який ми вам дамо, і провалите стеження, то можете й не думати про повернення додому. Вас зіб’ють у космосі, якщо спробуєте.

Компор різко схопився на ноги.

— У мене своє життя. Робота, яку я маю робити. Дружина. Я не можу все це залишити.

— Доведеться. Ті з нас, хто вирішив служити Фундації, мають бути завжди готові служити їй у тривалий та незручний спосіб, якщо це стане необхідно.

— Моя дружина, звичайно ж, полетить зі мною.

— Ви що, маєте мене за ідіотку? Звичайно ж, вона залишиться тут.

— Як заручниця?

— Якщо вам подобається це слово, то так. Я волію казати, що ви піддасте себе небезпеці, а моє добре серце хоче, щоб вона залишилася тут, де їй буде комфортно. Дискусій я не допускаю. Ви так само під арештом, як і Тревіз, і я переконана: ви розумієте, що я мушу діяти швидко, перш ніж мине ейфорія, яка нині охопила Термінус. Боюся, що моя зоря скоро закотиться за обрій.

4

Коделл сказав:

— Щось ви не дуже до нього поблажливі, пані мер.

Мер гмикнула у відповідь:

— З якого дива? Він зрадив друга.

— Це було для нас корисно.

— Так, щойно це сталося. Але наступна його зрада вже може не принести такої користі.

— А чому вона мала б статися?

— Годі вам, Лайоно, — роздратовано сказала Бранно, — не грайтеся зі мною. Кожен, хто демонструє здатність до дворушництва, має завжди бути під підозрою, бо здатен учинити його знову.

— Він може використати цю здатність, щоб знову об’єднатися з Тревізом. Разом вони можуть…

— Ви ж у це не вірите. Хоч який дурний і наївний, Тревіз прямує просто до цілі. Він не розуміє зради й за жодних обставин не довіриться Компорові вдруге.

Коделл сказав:

— Перепрошую, мере, але дозвольте мені впевнитися, що я вловив хід ваших думок. Наскільки ви можете довіряти Компору? Звідки ви знаєте, що він стежитиме за Тревізом і звітуватиме? Ви розраховуєте на те, що страх за дружину його стримає? Або його туга за нею і прагнення повернутися?

— І те, і те — важливий чинник, але я не покладаюся на це повністю. На кораблі Компора буде гіперреле. Тревіз підозрюватиме переслідування і шукатиме цей пристрій. А Компор, як переслідувач, гадаю, не підозрюватиме про стеження і не стане обшукувати корабель. Звичайно, якщо він це зробить і знайде гіперреле, то нам доведеться покладатися на привабливість його дружини.

Коделл засміявся.

— Подумати тільки, а колись мені доводилося вас учити. І яка ж мета переслідування?

— Подвійний захист. Якщо Тревіза спіймають, то, можливо, Компор продовжить його справу й дасть нам інформацію, якої той не зможе дістати.

— Ще одне запитання. Що, як Тревіз якимось робом знайде Другу Фундацію і ми дізнаємося про її існування від нього чи від Компора або матимемо підставу підозрювати, що вона таки існує, незважаючи на смерть обох?

— Сподіваюся, що Друга Фундація таки існує, Лайоно, — сказала вона. — У будь-якому разі план Селдона недовго нам прослужить. Великий Гарі Селдон розробив його в дні занепаду Імперії, коли розвиток технологій майже зупинився. Селдон теж був продуктом свого часу, і якою б геніальною не була його напівміфічна наука психоісторія, вона не могла перевершити свої витоки. Вона точно не сприятиме швидкому технологічному поступу. Фундація досягла цього, а надто за останнє століття. Ми маємо пристрої виявлення маси, про які раніше й не мріяли, комп’ютери, що можуть реагувати на думку, а найголовніше — психічний захист. Друга Фундація вже не може нас контролювати, якщо й була на це здатна. У свої останні роки перебування при владі я хочу стати людиною, яка виведе Термінус на новий шлях.

— А що, як Другої Фундації справді не існує?

— Тоді ми відразу вийдемо на новий шлях.

5

Неспокійний сон, що зрештою прийшов до Тревіза, тривав недовго. Його плеча вдруге торкнулися.

Тревіз підскочив, сонний та абсолютно нездатний втямити, чому це він опинився в чужому ліжку.

— Що… Що?