Читати книгу - "Межа Фундації"

class="p1">Пелорат звернувся до нього, вибачаючись:

— Перепрошую, депутате Тревіз. Ви мій гість і я мушу дати вам відпочити, але тут мер. — Він стояв біля ліжка у фланелевій піжамі й трохи тремтів. Чуття Тревіза пожвавилися до рівня втоми від безсоння, і він усе згадав.

Мер розмістилась у вітальні Пелората, стримана, як завжди. Поруч із нею був Коделл, який злегка тер свої білі вуса.

Тревіз підтягнув свій пояс до належної зручності й подумав, як довго ці двоє — Бранно та Коделл — могли перебувати окремо одне від одного.

Тревіз глузливо зауважив:

— Рада ще не оговталася? Її члени не зацікавилися відсутністю одного з них?

Мер відповіла:

— Так, ознаки життя є, але їх недостатньо, щоб вам була від того якась користь. Я й досі маю владу, щоб змусити вас відлетіти. Вас заберуть до Дальнього космопорту…

— Чому ж не до Космопорту Термінуса, пані мер? Невже мене позбавлять можливості побачити прощальні сльози багатотисячної публіки?

— Бачу, ви відновили свою схильність до підліткової глупоти, депутате, і це мене тішить. Вона присипляє те, що могло б обернутися явним нападом мук сумління. З Дальнього космопорту ви з професором Пелоратом тихо вирушите в подорож.

— І ніколи не повернемося?

— І, можливо, ніколи не повернетеся. Звичайно, — і тут вона коротко всміхнулася, — якщо ви відкриєте щось настільки велике, важливе й корисне, що навіть я буду рада вашому вороттю з інформацією, то ви повернетеся. Можливо, вас навіть обсиплять почестями.

Тревіз мимохіть кивнув.

— Це може статися.

— Статися може майже все. У будь-якому разі вам буде комфортно. Вам виділили нещодавно зібрану прогулянкову яхту, «Далеку зірку», названу на честь зорельота Гобера Меллоу. Нею може керувати одна людина, хоча розміститися всередині з відносним комфортом можуть троє.

Із Тревіза вмить злетіла старанно вдавана легка іронія.

— Повністю озброєна?

— Неозброєна, але повністю оснащена іншим обладнанням. Куди б ви не полетіли, ви завжди будете громадянами Фундації і завжди буде консул, до якого ви зможете звернутися, тож зброя вам не знадобиться. За потреби ви зможете використовувати державні кошти. Але, додам, не безмежно.

— Ви щедрі.

— Знаю, депутате. Але зрозумійте мене правильно. Ви допомагатимете професорові Пелорату шукати Землю. Незалежно від того, яка, на вашу думку, у вас мета, ви шукаєте Землю. Усі, кого ви зустрінете, мають це розуміти. І завжди пам’ятайте, що «Далека зірка» неозброєна.

— Я шукатиму Землю, — сказав Тревіз. — Я це чудово розумію.

— Тоді ви полетите зараз.

— Перепрошую, але ми точно дещо не обговорили. Я свого часу пілотував кораблі, але не маю ані краплі досвіду з прогулянковою яхтою останньої моделі. Що, як я не зможу з нею впоратися?

— Мені сказали, що «Далека зірка» ретельно комп’ютеризована. І перш ніж ви запитаєте, скажу, що вам необов’язково знати, як керувати бортовим комп’ютером останньої моделі. Він сам розповість вам усе, що потрібно. Чи ви бажаєте чогось іще?

Тревіз із жалем оглянув себе.

— Перевдягнутися.

— Ви знайдете одяг на борту корабля. Зокрема й ці ваші пояси, чи як вони там називаються. Професора також забезпечено тим, що йому потрібно. Усе допустиме вже на борту, але покваплюся додати, що супутниці жіночої статі до цього «допустимого» не належать.

— Дуже погано, — сказав Тревіз. — Це було б приємно, але наразі в мене й немає ймовірної кандидатки. Усе одно, думаю, Галактика багатолюдна й щойно я опинюся подалі звідси, робитиму, що забажаю.

— З жінками? Робіть, що хочете.

Вона важко піднялася.

— Я не повезу вас до космопорту, — сказала вона, — але є ті, хто це зробить, і не намагайтеся втнути щось, крім того, що вам кажуть. Переконана, що вони вб’ють вас, якщо ви спробуєте втекти. Той факт, що мене з ними не буде, усуне будь-які зволікання.

Тревіз відповів:

— Я не зроблю нічого без дозволу, пані мер, але хочу сказати одне…

— Так?

Тревіз швидко опанував себе й нарешті вимовив із, як він дуже сподівався, невимушеною усмішкою:

— Може настати час, пані мер, коли ви попросите мене про зусилля. І тоді я вчиню так, як вирішу, але останні два дні я запам’ятаю.

Мер Бранно зітхнула.

— Облиште цю мелодраму. Як час настане, то настане, але зараз я ні про що вас не проситиму.

4. КОСМОС

1

Корабель справляв ще сильніше враження, ніж очікував Тревіз, — з усіма його спогадами про той час, коли цей новий клас яхт захоплено рекламували.

Вражав не розмір, бо зореліт був доволі малий. Його було призначено для маневреності та швидкості, повністю гравітаційних двигунів і найновіших комп’ютерів. Він не потребував великих габаритів, бо габарити завадили б йому виконати своє призначення.

Це був апарат, яким міг управляти один пілот і який міг вигідно замінити старіші кораблі, що потребували екіпажу з дюжини або й більше людей. Маючи другого чи навіть третього пілота для зміни, один такий корабель міг відбити атаку цілої флотилії набагато більших чужинських кораблів. До того ж він міг обігнати будь-який інший корабель і втекти від нього.

У ньому проглядала якась гладкість — жодної зайвої лінії, жодного непотрібного вигину зовні чи всередині. Кожен кубічний метр на борту було використано по максимуму, щоб створити парадоксальну ауру просторості. Нічого з того, що мер могла б сказати про значення його місії, не вразило б Тревіза більше за корабель, на якому йому доручили її виконати.

Бранно Бронзова, подумав він із прикрістю, втягнула його в небезпечну місію надзвичайної важливості. Можливо, Тревіз і не змирився б з її рішенням, якби мер не облаштувала все в такий спосіб, що він захотів показати їй, на що здатен.

Що ж до Пелората, то науковець був сповнений зачудування.

— Чи можете ви повірити, — сказав він, торкнувшись м’яким пальцем корпусу, перш ніж залізти всередину, — що я ніколи й близько не підходив до зорельота?

— Звичайно ж, вірю, якщо ви так кажете, професоре, але як вам це вдалося?

— Чесно кажучи, мій любий дру… тобто мій любий Тревізе, я й не розумію. Мабуть, я був занадто захоплений своїми дослідженнями. Коли вдома є надзвичайний комп’ютер, здатний з’єднатися з іншими комп’ютерами в будь-якій точці Галактики, то, знаєте, якось і не виникає потреби зрушити з місця. Чомусь я очікував, що зорельоти більші за цей.

— Це мініатюрна модель, але однаково вона значно більша всередині, ніж будь-який корабель цього розміру.

— Як таке може бути? Ви смієтеся з мого невігластва.

— Ні-ні. Я серйозно. Це один з перших повністю гравітизованих кораблів.

— Що це означає? Але, будь ласка, не пояснюйте, якщо для цього потрібні глибокі знання з фізики. Я