Читати книгу - "Амулет стихій , Анна Стоун"

Тепер в кімнаті було справжнісіньке пекло. Чудовисько ревіло, намагаючись загасити полум'я, і водночас підпалювало собою все навколо. 

Схопивши за руку застиглу в заціпенінні Леру, хлопчик рвонув у відчинені двері.

Вони мчали сходами вниз, назад у хол. Жахливі крики ставали все тихішими, але з'явилися чиїсь приглушені голоси. Відкривши двері, діти обережно визирнули  на вулицю — вони боялися, що монстр був не один. 

Варто було їм переступити поріг, як світ знову наповнився фарбами. 

Раптом щось вдарило Леру по ногах. Скрикнувши від болю, дівчинка широко розплющила очі. Вона лежала на землі, недалеко від того місця, де вперше побачила монстра, а до неї вже поспішала бабуся. 

— Не забилася? — схвильовано запитала жінка, обтрушуючи внучці костюм.

— Ба, нас тільки що переслідував такий страшний монстр! — дівчинка обернулася, шукаючи когось поглядом. — І я скористалися магією, щоб його перемогти!

Жінка підібгавши губи подивилася на маленьку дівчинку.

— Це така гра? Не потрібно в таке грати! Ти ж дівчинка! 

— Ні! — запротестувала Лера. — Він теж його бачив! — і вона знову озирнулася. — А куди поділася жінка, з якою ти розмовляла? І хлопчик?

— Вони пішли.

Дівчинка розгублено подивилася на доріжку, що вела з парку. В самому кінці неї виднілося дві постаті. Повернувши, вони зникли за деревами.

«Невже я це і справді вигадала?» — Лера розгублено подивилася на будівлю клубу.

Повертаючись з бабусею додому, вона тільки й думала про те, що трапилося.

 Минув час, і з пам'яті стерлася згадка про цей день. Тепер вона б ні за що не згадала, як виглядав той хлопчик, який з'явився в її фантазії. І те, що вони побували в кімнаті, якої не було і немає.

________________

Тихої ночі.

А чи бувало у вас, що ви були впевнені у своїх спогадах, але насправді цих подій ніколи не було? Мозок іноді вигадує дивні речі)