Читати книгу - "Між рядками наших сердець, Ліліт Вайсс"

Розділ 13: Точка неповернення

Після розмови з Марком Єва почувала, що між ними починається нова сторінка. Вони більше не намагалися уникати складних тем і вже не тримали свої емоції в собі. Це була важлива перемога, хоча вона й не була завершенням. Вони тільки починали розуміти, що справжні стосунки вимагають не лише пристрасті і захоплення, але й терпіння, розуміння і відвертості.

Але, як і в будь-якому процесі, кожен крок вперед приносив нові випробування. І коли Єва повернулася до школи, вона відчула, що атмосфера змінилася. Її стосунки з Марком, хоча й стали більш відкритими, все ще залишалися на грані невизначеності. Вони вже не могли просто йти далі, роблячи вигляд, що нічого не відбувається.

Уже на першій перерві, коли Єва і Марк сіли разом, і їхні погляди знову зійшлися, вона помітила деяку відчуженість у його поведінці. Він не став настільки емоційним, як раніше, і це відразу насторожило Єву.

"Що з тобою?" — запитала вона, піднявши брови. "Ти виглядаєш якось відсторонено."

Марк ковзнув по ній поглядом і знизав плечима.

"Нічого, все нормально. Просто багато думок в голові," — відповів він, але Єва відчула, що він не каже всього.

Цей момент став для неї поворотним. Вона зрозуміла, що потрібно подолати ще один бар'єр. Вони ще не пройшли справжній шлях до відкритості, і хоча вони розмовляли, зізнаючись у своїх почуттях, Єва знала, що важливіше — це не просто говорити, а й слухати.

Після уроків вона запросила Марка прогулятися. Вони йшли мовчки, і Єва могла відчути, як їхні кроки віддаляються один від одного. Кожен момент, коли вони не говорили, здавався їй все більш значущим. І ось, коли вони дісталися до парку, Єва зупинилася і подивилася на нього.

"Марк, що ти насправді відчуваєш?" — спитала вона, не бажаючи більше обходитись загальними словами.

Він опустив погляд і мовчав кілька секунд, а потім відповів:

"Я не знаю, Єво. Можливо, я просто боюся, що все це не таке, як я собі уявляв. Може, я не готовий до того, що потрібно для серйозних стосунків."

Ці слова пронизали Єву, і на її обличчі відразу з'явився вираз, який він помітив. Вона відчула, як її серце стискається, і в той момент зрозуміла, що саме зараз вони стоять на точці неповернення. Це був момент, коли вони мали вирішити, чи готові рухатися далі, незважаючи на сумніви, чи насправді це кінець.

"Я розумію, що це не так просто, але я не можу просто залишити все на півдорозі," — відповіла Єва, її голос був повний рішучості. "Я готова працювати над цим. Але якщо ти не готовий, то, можливо, нам справді треба зробити паузу."

Марк знову мовчав, і Єва побачила, як його очі намагаються знайти відповідь у своїх думках.

"Можливо, нам варто дати один одному час. І це не означає, що ми не повинні намагатися, просто я хочу зрозуміти, чи це те, що ми обидва хочемо."

Ці слова відчинили для Єви новий шлях, але на серці все одно залишалася тяжкість. Вона знала, що це може бути моментом, коли вони остаточно зрозуміють, чи здатні подолати всі труднощі разом. І що буде, якщо цього не відбудеться?

"Добре," — відповіла вона, зітхнувши. "Ми можемо дати один одному час. Але обіцяй, що не будемо приховувати свої почуття."

"Обіцяю," — сказав Марк, і Єва помітила, як важко йому це далося.

Вони ще трохи поговорили про все, але тиша між ними була вже інша. Вона не була порожньою, як раніше. Це була тиша, в якій вони обидва шукали відповіді на важливі запитання. Вони мали пройти цей шлях, не знаючи, що на ньому буде.

Коли Єва йшла додому, вона знову відчула, як серце стискається. Їй хотілося бути з ним, але вона знала, що, можливо, потрібно зробити крок назад, щоб знайти себе знову. І хоч ця невизначеність мучила, вона відчувала, що це не кінець. Це був момент, коли їм обоє треба було зробити паузу, щоб зрозуміти, що вони хочуть насправді.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍