Читати книгу - "Між рядками наших сердець, Ліліт Вайсс"

Розділ 12: Тиха буря

Наступного дня після розмови з Марком Єва відчула себе порожньою. Здавалось, ніби її світ, який ще вчора здавався таким певним і стабільним, почав руйнуватися. Всі ці думки, що крутилися в її голові, не давали їй спокою. Вона боялася, що все це призведе до того, чого вона найбільше боялася — розриву з Марком.

Цей період невизначеності між ними був тяжким. Здавалося, що жоден з них не знає, як поводитися далі. Вони намагалися зберігати дистанцію, але обидва відчували, як сильно це розриває їхні серця. Єва не могла зрозуміти, чому вона відчуває таку тривогу. Що, якщо між ними вже все? Що, якщо вони більше не зможуть бути тим, чим були раніше?

Вранці, коли Єва йшла до школи, вона побачила його на подвір’ї. Марк стояв із друзями і сміявся, але коли побачив її, його усмішка зникла. Він просто кивнув їй, а потім знову повернувся до розмови з хлопцями. Єва відчула, як її серце стискається, і що знову виникає ця дистанція, якої вони обидва боялися.

Цієї миті в голові Єви виникли нові питання. Як вона мала поступити? Якими мають бути їхні стосунки тепер? Вони вже були парою, але чи були вони готові пройти через цей етап разом, чи насправді це був момент, коли потрібно було зупинитись і дати один одному простір?

В перерві Єва зустрілася з подругою Лізою. Вона була єдиною, кому Єва могла відкрити свої думки без страху бути осудженою. Ліза помітила, що Єва виглядає збентеженою і дещо відстороненою.

"Ти виглядаєш, як ніби ти щось приховуєш," — сказала Ліза, сидячи поруч.

Єва зітхнула і подивилася на свою подругу.

"Марк... щось змінилося," — сказала вона тихо. "Я не знаю, чи це ми просто переживаємо якийсь важкий етап, чи це кінець."

Ліза задерла брови, уважно слухаючи.

"Ви з ним вже довго разом, Єво. Якщо ти відчуваєш, що між вами є проблема, не бійтеся поговорити про це. Справжні стосунки не бувають ідеальними. Іноді потрібно пройти через важкі моменти, щоб зрозуміти, чи варто йти далі," — відповіла Ліза, намагаючись заспокоїти подругу.

Єва відчула полегшення від цих слів. Вона знала, що, можливо, їй потрібно просто більше відкритості з Марком, більше чесності, щоб зрозуміти, чому між ними виникли ці розбіжності.

Після уроків Єва знову пішла на прогулянку, намагаючись подумати над тим, що їй робити. Вона вирішила поговорити з Марком. Вони не могли залишатися в такому стані, де кожен з них приховував свої почуття.

Цього разу, коли вона побачила його біля школи, вона зробила крок уперед і зупинилася перед ним. Марк підняв голову, і його погляд був сповнений сумніву, як і у неї. Це був момент, коли вони повинні були подолати свої страхи і переступити через мовчання.

"Марк," — почала Єва, її голос трохи тремтів. "Я не можу більше мовчати. Я відчуваю, що між нами щось змінилося, і мені не хочеться, щоб ми просто втратили все, що було між нами."

Марк мовчав, його очі були занурені у землю, і Єва зрозуміла, як складно йому говорити про це.

"Я теж відчуваю це," — зізнався він, піднявши погляд. "Можливо, це звичайна криза, яку переживає кожна пара. Але мені страшно, що ми просто зупинимось і будемо віддалятись один від одного."

Єва зрозуміла, що він боявся так само, як і вона. Цей страх втратити один одного був таким же сильним для нього, як і для неї. Вони обидва боялися, що цей момент, цей крок вперед може стати їхнім останнім кроком разом.

"Але ми не можемо просто припинити," — сказала Єва, намагаючись знайти слова, які б допомогли їм обом. "Ми можемо спробувати вирішити це разом. Не забувати один про одного, не втрачати того, що було між нами."

Марк подивився на неї і взяв її за руку. Його погляд став м'якшим.

"Ми повинні поговорити більше. І ми повинні бути чесними один з одним, навіть якщо це важко."

Єва кивнула. Вона відчула, як щось у її серці нарешті розпушується, як ніби важка завіса сумнівів почала розсіюватися. Це був лише крок, але він давав їй надію, що вони можуть пройти через всі труднощі, якщо будуть готові працювати разом.

Коли вони залишалися разом на лавці біля школи, Єва зрозуміла, що насправді це не кінець. Це був лише новий початок, навіть якщо шлях до нього був тернистим.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍