Читати книгу - "Гуляйполе"

class=book> 51

Гражданская война на Украине 1918—1920. Сб. документов и материалов в 3-х томах, кн. 2. — С. 291—292.

(обратно) 52

Шумський Олександр Якович (1890—1946 рр.)— ідеолог українського національного відродження. В 1924—1927 рр. — нарком освіти України, багато уваги приділяв питанням українізації. Виступав за виведення української освіти, науки і культури на європейський рівень. В 1927 р. був відкликаний з України в Москву. У 1933 році звинувачений в участі в "Українській військовій організації! та контрреволюційній діяльності і засуджений до 10 років позбавлення волі.

(обратно) 53

Шухевич Роман (псевдонім — Тарас Чупринка) — 1907—1950 рр. Генерал — хорунжий. Входив до галицького крайового приводу ОУН Бандери. Дотримувався тактики революційних дій. З 1942 р. — головнокомандуючий УПА.

(обратно) 54

Коновалець Євген (1891—1938 рр.) — полковник Української галицької армії (УГА), голова приводу ОУН (1929—1938 рр.). У 1917 р. — один з організаторів куреня, полку, дивізії, корпусу січових стрільців. Влітку 1921 р. керував Українською військовою організацією (УВО) у Львові. З грудня 1922 р. — в еміграції, ініціатор створення українських організацій соборного характеру у Франції, Німеччині, Австрії.

(Короткий довідник з історії України, Київ, "Вища школа", 1994 р.)

(обратно) 55

Михайло Грушевський (1866—1934 рр.). Видатний український історик, археолог, соціолог, публіцист, письменник, громадсько-політичний і державний діяч. 1917 року був обраний головою Української Центральної Ради. Через рік був обраний президентом Української Народної Республіки.

(обратно) 56

Гільйотина — знаряддя для виконання смертних вироків (обезголовлювання засуджених), запроваджене у Франції в період буржуазної революції кінця 18 ст. (1792 р.) за пропозицією лікаря Ж. Гільйотена (за "Словником іншомовних слів", Київ — 1974 р.).

(обратно) 57

Панага Василь Макарович (15.03.1896—23.04.1938 рр.) — нар. і проживав у с. Успенівка Гуляйпільського р-ну Запорізької області до 1928 року, служив в Українській Повстанській армії "батька" Махна з кінця 1918 р. до 1920 р. кулеметником, помічником командира загону. Відважний і сміливий повстанець. Заарештований на початку березня 1938 р. Гуляйпільським РВ НКВС "як учасник контрреволюційної повстанської махновської дивізії", за що розстріляний 23.04.1938 р. у м. Дніпропетровську. Реабілітований у 1991 році.

(обратно) 58

Припихайло Тимофій Єлисейович (18.02.1888—23. 04.1938 рр.) — нар. у с. Старий Янисоль Маріупольського р-ну Азово-Чорноморського краю, проживав у м. Гуляйполі того ж р-ну Запорізької області, селянин-бідняк, малограмотний, служив в Українській повстанській армії "батька" Махна у 1918— 1919 рр. рядовим і кавалеристом спецзагону "Чорна сотня". З 1920 р. — рядовий Червоної Армії. Заарештований, певно, 7 березня 1938 р. "як учасник контрреволюційної повстанської махновської дивізії”, за що розстріляний 23.04.1938 р. у м. Дніпропетровську. Реабілітований у 1991 році.

(обратно) 59

Аршинов (Марін) Петро Андрійович — нар. в м. Амур-Нижньодніпровську Катеринославської губ. За професією — слюсар. Анархіст-терорист. 23 грудня 1906 р. в м. Амур-Нижньодніпровську підірвав поліцейську дільницю, а 7 квітня 1907 р. в м. Олександрівську (нині м. Запоріжжя) стріляв у начальника головних залізничних майстерень Василенка, за що йому у 1908 р. був винесений смертний вирок. Втік з тюрми, жив у Франції, Австрії, де був заарештований і переданий Росії. Засуджений до 20 років каторги, яку відбував у Бутирці (Москва) разом з Н. Махном. У 1917 р. звільнений з каторги Лютневою революцією й активно веде пропаганду анархізму, член редколегії газети "Анархія". З 1919 року — в махновщині, редактор газет "Путь к свободе", "Повстанець”, автор книги "Історія махновського руху" (див. А. В. Белаш, В. Ф. Белаш, Дороги Нестора Махно, Київ, — РВЦ "Проза". — 1993 р. — С. 580).

(обратно) 60

Григор'єв (справжнє прізвище Григоріїв) Матвій (Микола) — 1888—1919 рр. — колишній офіцер царської армії, отаман українського війська. Підтримував Директорію, діяв у районі Миколаєва (1918 р.).У березні-квітні 1919 р. перейшов на бік більшовиків, допомагав їм у наступі на Миколаїв, Херсон, Одесу. У травні 1919 р. виступив проти більшовиків, очолив повстання, перейшов на бік Махна. Убитий махновцями (див. "Короткий довідник з історії України", Київ, 1994 р.).

(обратно) 61

Вінницький Михайло Вольфович (Михайло Японець) — 1891—1919 рр. Колишній елекрик, у 1918—1919 рр. очолив на півдні України (в Одесі) "величезний мафіозний синдикат", який займався