Не знаючи, що ще додати після довгої паузи, він схвально посміхнувся, окинув поглядом мій новий будинок і, бачачи, що я не дуже схильна до бесіди, збирався на вихід. Тільки тоді я вийшла зі ступору.
Алістере, стривай! – крикнула я йому вслід. Він обернувся і завмер, спрямувавши всю свою увагу на мене.
Так?
– Я… Я лише хотіла вибачитись за свою реакцію. І… Загалом… Я рада. Рада, що опинилася тут і можу допомагати всім цим людям.
Його обличчя пом'якшилося, погляд став теплим.
Я радий, що ти це зрозуміла, – сказав він. – Краще пізно ніж ніколи.
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дар для Яри, Марина Орєхова», після закриття браузера.
