Читати книгу - "Син"

Наступного дня вона зателефонувала Лучо й сказала, що приймає його запрошення.

Мисливський будиночок був розташований у Пайнвуді — за три години їзди на північний схід від Г’юстона. Тут панувало таке саме разюче вбозтво, як у селищах мексиканців минулого століття: жалюгідні халупи, гори поламаного фермерського обладнання… У своєму багажнику Джинні везла триденний запас одягу та дві рушниці: двадцять восьмого калібру — для полювання на куріпок, двадцятого — на більш серйозну дичину (під її водійським сидінням, як завжди, лежав револьвер).

Машина повзе, увесь час рискаючи, піщаною дорогою. Куди не глянь — розкішна зелень: виноградні лози, барвисті квіти з незнайомим запахом… Згадується дитинство — завжди побожний батько, старі болотні сосни й білі дуби, магнолії заввишки близько ста футів. Тут-бо — усе так само, як у далекому минулому: надокучливі комарі, дивовижні бабки з прозорими крилами, просякнуте вологою повітря… Навіть і не віриться, що це справді Техас.

На той час, коли Лучо показав Джинні її кімнатку, сонце вже сідало, і більшість чоловіків, які тут зібралися, повернулися з полювання чи риболовлі. Вона припхалася сюди в туфлях на шпильках, спідниці й блузці, подумки лаючи себе останніми словами за те, що забула взяти аерозоль від комарів. Що ж до присутніх тут чоловіків, найпевніше, вони кілька днів не милися й не голилися; приміщення мало такий само задрипаний вигляд. Ранчо пересічного нафтовика — це будинок зі стінами з вапняку, добротною дерев'яною підлогою та оббитими шкірою меблями. А ця халупа — абияк збита з необтесаних дощок (стіни ще навіть недобудовані, на вікнах — наспіх прикріплені кнопками москітні сітки). Схоже радше на мисливський будиночок мера якогось загубленого в лісистій місцевості населеного пункту: електричні кабелі — прилаштовані абияк, телевізори й холодильники… та таких уже давно не виробляють. Вона знає всіх, хто тут зібрався: Річа Естеса, Келвіна Мак-Келла, Обрі Стокса, Ті Джей Ґарнета… ну, й он там сидять ще з півдесятка добре знайомих їй стариганів. Усі вони вдягнені в старі шорти, що виставляють напоказ їхню білу, мов сметана, шкіру на ногах, і футболки, що обтягують їхні товсті животи. Вона, узагалі, узяла із собою джинси, та вирішила навмисне залишитися в спідниці, бо не хотіла справляти таке враження, ніби їй незручно з'являтися перед ними, брудними та неголеними, у гарному й охайному одязі. Не хотіла підлещуватися до цих чоловіків — загалом непоганих, але надто вже звиклих до покори з боку жінок.

На вечерю були боби, тортильї, яловичина, баранина, смажена риба (сьогодні вранці добре ловилися соми), а ще — смажене м'ясо білок, зрешечене дробинками номер шість. Якби лише підрахувати, скільки грошей могли б заробити ці чоловіки за той час, що вони витратили на полювання й риболовлю, — це, можливо, була б найдорожча у світі трапеза. Тревіс Ґіддінґс методично відрізав голівки смажених білок і висмоктував із них мозок. На його футболку було бридко дивитися — уся замащена. Щодо напоїв, тут була й содова «Біґ Ред», і чай із цукром, і пиво «Перл», але господар і гості здебільшого пили віскі з паперових стаканчиків. А десерт складався з морозива й пирога з персиками. Звичайнісінька вечеря, лише без жодних надто гучних вигуків чи лайки (так буває, коли до шкільної роздягальні заходить учителька). Коли Джинні «ненароком обмовилася», що залишиться тут не більше ніж на одну-дві ночі, їм ледь удалося приховати свою радість. Тим часом Лучо подав їй пляшку віскі, і вона вдала, що хоче випити її до дна: піднесла до вуст і досить довго тримала перекинутою. Звісно, Джинні затисла горлечко пляшки язиком, щоб до її рота потрапило якомога менше віскі. Але цього ніхто не помітив — залунали схвальні вигуки, у яких раптом, наче греблю прорвало, зазвучали непристойні слова.

«Як же їм подобаються п’яненькі жіночки! — подумала вона. — Може, мені не варто було їх так дурити?»

Жінка вдавала, що їй до душі цей п’яний розгул, реготала з їхніх масних жартів і не виявила жодного здивування від раптової появи в кімнаті чотирьох напівроздягнених дівуль — чи то стриптизерок, чи то повій. Лучо розгублено глянув на неї, мовляв, я й сам про це не знав. Та вона лише підморгнула йому на знак того, що все гаразд. Їй не було страшно, адже будь-який із цих чоловіків кинеться, якщо треба буде, під потяг задля її порятунку. Але вони все-таки легко могли поставити її в незручне становище. Цікаво, хто ж заплатив цим хвойдам? Найімовірніше, Марвін Сандерс, який ніколи не симпатизував їй. А може, Пет Каллен… чи навіть сам Лучо, який зараз ламає комедію, прикидаючись непричетним до цього. Отже, вони запросили її сюди, щоб випробувати? Та ні, мабуть, просто подумали, що її це не надто вразить. А може, їм узагалі начхати на її присутність.

Дівулі походжали напівтемною кімнатою (усі вікна були відчинені) під платівку з піснями Мерла Гаґґарда; Джинні сиділа в брудному кріслі, пригублюючи коктейль «7 і 7». Вона, незважаючи на всі свої зусилля зоставатися тверезою, уже була напідпитку. На господаря та гостей було гидко дивитися й так само гидко слухати, адже вони вже не стежили за своєю мовою. Утім, вона була навіть задоволена, що сидить зараз разом із ними, адже це були люди, знайомі їй уже кілька десятиріч. Багато хто з них підтримував Джинні, коли загинув Генк. І, попри все їхнє небажання співпрацювати з нею, що проявилося трохи пізніше, — зараз їй було навіть затишно й спокійно поряд із ними. Коли жінка вже помітно розслабилася, Марвін Сандерс, кинувши на неї швидкий погляд, сказав щось до дівуль, і вони теж подивилися в її бік. По колу пустили три пляшки віскі… Цікаво, чи вживає хтось із них наркотики? Та ні — вони (ну, принаймні майже кожен із них) не належать до цієї категорії чоловіків. Допитися до зеленого змія, сісти за кермо своєї «Сессни», задрімати й урізатися в стовп — так. Курити «травку» — ні.

Тим часом одна зі стриптизерок (театрально підведені чорною тушшю очі, з одягу — лише спідня білизна) підійшла зовсім близько до неї і — цього тільки бракувало! — залізла їй на коліна. Заходилася тертися проміжністю об її лобок… ні, це неправильно… але відчуття навіть приємне… Ох, краще б Джинні таки вдягла свої джинси, ба навіть щось іще цупкіше! Спочатку вона спробувала зіштовхнути повію з колін, та потім — передумала. Усі витріщаються на неї, і ця дівуля — теж. Чи думає вона про те,