Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

Господиня простягнула свою палицю  уперед, обережно торкнулася ним голови Інги і сказала:

–  Дивись! 

Палиця став прозорою і  там, всередині, немов кров по венах, побігли вузькі золоті потоки. Біля вершини вони з'єдналися, а потім спалахнули. Вогонь охопив сухе дерево і розтікся по його тілу,  безжально  пожираючи живі стебла.

– Ось наскільки ти сильна!

Господиня   вдарила палаючою  палицею по землі, і все тут же згинуло: вогонь помер, а стебла знову побігли вгору, зазеленіли, ягоди на очах  почали наливатися кривавим соком...

– Але навіть віддавши всю свою кров, ти не зможеш воскресити вишневе дерево, – вагомо сказала вона.

– Тому ми й наважилися відкрити портал у твій світ.  Знаємо, що тобі відомий спосіб... – обережно почав Адвіан, – також знаємо, що плата за допомогу буде високою.

– Подивимося!  

– То кажи   свою ціну!

– Не поспішай,  хоробрий принце Уаджиту. Зазіхнувши на моїх єдинорогів минулого разу, ти залишився живий лише тому, що маєш особливий дар, хоч поки що й не усвідомлюєш його.

– Дуже дивно! А наші легенди стверджують, що Заливні луки – спокійне і привітне місце, – шанобливо, але з властивою йому впертістю відповів Адвіан, –  а єдинороги – носії доброї магії.

– Так було колись. А тепер – ні, бо обставини змінилися... Але зараз  розмова не про мій острів, а про ваше пророцтво. Уаджит не повинен загинути. Лише його магія утримує порядок у світі Дев'яти королівств, незважаючи на всі потрясіння, які на нього обрушилися. Будь-який світ вартий того, щоб його врятувати. Зараз я назву вам ціну, а ви  міркуйте, згодні її платити чи ні. Утім, рішення прийматиме лише одна із вас, – додала вона.

– Про що ти? – підозріло  запитав Адвіан.

Господиня знову окинула дівчат пильним, пронизливим до самого серця, поглядом.

– Я допоможу вам врятувати Уаджит і зберегти ваші життя, але натомість, я бажаю отримати собі цю дівчинку! – і піднявши палицю, вказала на Ліку.

–   Що? Отримати мене! – збліднув, пробелькотіла Ліка і  миттєво скипіла: –  Я, хіба, річ якась, яку можна жбурляти туди-сюди! І навіщо я вам здалася? Що ви хочете зі мною зробити?

– Про це ти дізнаєшся тоді, коли погодишся на мої умови, – непохитно відповіла  Господиня.