Читати книгу - "Пристрасть спотворює все, Юлія Міхаліна"

Дії Маргарити не змусили себе довго чекати. Чіпляючись за нього, немов за рятувальне коло, стала обережно підійматися, погладжуючи його вже менш скромно і стримано. Пробиралася вище, до стегна, переміщаючись до внутрішньої сторони. Мить і тендітна долонька лягла на неабияк збуджену плоть. Іншою рукою потяглася до ширинки, маючи намір розстебнути.

– Рито, не треба, – перехопивши дівоче зап'ястя, попросив Олег.

– Чому? – з сумнівом уточнила, піднявши на нього невинний погляд.

– Це зараз зайве, – жмурячись, прогарчав. Відчув, як неслухняні пальчики легенько стиснулися на ширинці.

– Ти мені вчора подарував задоволення, сьогодні я хочу подарувати задоволення тобі. Це, на твою думку, зайве?

– Трясця! – процідив крізь зуби Чернишевський.

Не тямлячи, що, можливо, різкістю завдає біль, рішуче смикнув Риту на себе, змушуючи підвестися.

– Олеже, що ти?.. – охнувши, замовкла на півслові, опинившись притиснутою до чоловічих грудей.

Секунда і, розвернувшись, Чернишевський припер дівчину спиною до кам'яної стіни. Найімовірніше, поводиться неправильно та жорстко. Можливо, даремно шукає каверзу там, де тієї не передбачається, та Олег втомився чути безглузді натяки та порівняння. Втомився, що Рита постійно або намагається принизити себе, або сподівається знайти межу, завдяки якій його можна порівняти з іншими чоловіками.

Вона, затамувавши подих, вичікувально дивилася, коли Олег, міцно заломивши тендітні руки й затиснувши над головою, шикнув:

– У нас не форматно-ринкові відносини. Запам'ятай.

– Але я й не думала... – ледь чутно спробувала заперечити, та так і застигла зачаровано з відкритими вустами.

Тепер до Олега дійшло, що Рита стоїть майже оголена у його обіймах, купальник не береться до уваги. Чоловік явно відчував, як гострі соски упиралися в його голі груди крізь мокру тканину. Відчував, як маленькі крапельки води, стікаючи по оксамитовій шкірі, капали на нього, зближуючи та роблячи їх єдиним цілим. Чув важке дихання, що жаром обдавало обличчя. Стук серця, що з кожною секундою прискорював ритм від пристрасті. Маргарита була збуджена не менше за нього. Вона його справді хотіла, справа не в порівняннях та подяках. Блиск, що відбивався в затуманених зіницях, підробити не можна.

– Для мене задоволення просто бути поруч з тобою, – на видиху пояснив.

Продовжуючи однією рукою утримувати її долоні, іншою обережно пройшовся по плавному вигину тіла, відчувши, як дівчина затремтіла. Не від легкого морського бризу, від його дотиків. Чернишевський божеволів від однієї думки, що з Риткою подібне відбувається завдяки йому. Його маленька дівчинка тремтить під його нехитрими ласками, наче осиновий лист.

Сам не зрозумів, у який момент дах остаточно зірвало. Коли вона зазивно облизнула губи, або коли, закинувши ніжку на його стегно, потерлася об пах, намагаючись втиснутися ближче. Обхопивши дівчину за талію, буквально вплескав у себе, впиваючись у прочинені вуста жадібним поцілунком. Без зайвої брутальності, але не ніжно – вибагливо та наполегливо, проникаючи язиком у її рот. Досліджуючи й дражнячи.

Відчув, як вона закинула на нього другу ногу. Рука машинально опустилася нижче, підтримуючи за попу. На межі свідомості почув тяжкий стогін Ритки, і вона, злегка прогнувшись, прикусила його губу, намагаючись розірвати поцілунок.

– Що таке? – знехотя відхитнувшись, пробурмотів Олег.

– Руки, – важко дихаючи, прохрипіла дівчина.

– Що руки? – не одразу зрозумів, що від нього вимагається.

– Відпусти руки... – зазираючи йому у вічі, – Хочу відчувати тебе все.

Рвано реготнув, перевів погляд на дівочі долоні, все ще затиснуті ним над головою. Розімкнувши хватку, перемістив вільну руку до тонкої шиї, зариваючись у мокре волосся. Долоні Маргарити відразу опинилися на його грудях.

– Я тебе всього намочила, – винувато помітила, проводячи пальцем по краплині води, що перейшла з її тіла на нього.

– Не страшно, – зрозумівши, що бути трохи мокрим менш жахливим, ніж утисненою у тверду кам'яну стіну: – От ідіот...

– Щось не так? – спантеличено насупилась.

– Стіна... – рукою намагаючись відсторонити голу спину від каменю, – Тобі не боляче?

– Мені добре, – посміхнувшись, млосно простягла Рита, уткнувшись носом йому в шию. – Знала б раніше, що ти такий... – сміливо провела губами вгору, закусивши мочку вуха чоловіка.

– Який? – нервово проковтнувши, Олег перемістив долоню до півкулі дівочих грудей, обережно стискаючи.

– Найкращий, – видихнула, проводячи язиком по раковині вуха.

Пальчиками пробігла кубиками преса, знову пробираючись до ширинки.

– А якби знала, то що? – покриваючи короткими поцілунками плічко дівчини, не стримуючи стогін нетерпіння, коли торкнулася до налитої плоті.

– Можливо, спокусила б тебе ще років дванадцять тому, – фривольно припустила, надаючи тону максимальної серйозності.

– Я б не повівся на неповнолітнє дівчисько, – перекочуючи між пальцями затверділу горошинку соска, – У будь-якому разі тобі треба було підрости.