Читати книгу - "Ангельський вибір, Дар’я Дзвін"

Розділ 28.1

Ейден

Після насичених нічних подій Ангелятко швидко заснула. Мені залишалося лише, як відданому псу, слухняно сидіти біля порога «господині» і оберігати її спокій.

Я усміхнувся.

«Лише килимка не вистачає».

Раніше це сильно вдарило б по моєму «его», але зараз мені було начхати. Головним завданням був захист Хейлі. Після нападу Хенка не міг довірити її нікому, крім себе.

Пальці автоматично почали клацати.

Клац - з’явився вогник.

Клац - вогник зник.

Я грався з полум’ям, а у голові гудів рій думок про наш зв'язок, нові емоції, замахи на Хейлі й підступного ангел впливу, якого чекала незавидна доля. А те, що вона буде незавидною, я міг гарантувати.

У Ангелятка було багато ворогів. Про половину вона навіть не здогадувалася. Беліал — мій колишній наставник і водночас Правитель Пекла — знав про все, що відбувалось в Нижньому світі. Від нього не приховаєш чутки про ритуал, за допомогою якого сейканд міг отримати дві душі і вдвічі більше сили. Беліал злякався того, що я стану сильнішим за нього і заберу владу, тому підіслав до неї свою шестірку.

Вебстер був надто дурним і слабким. Його смерть стала посланням Беліалу, яке свідчило, що я нікому не дозволю стати на моєму шляху. Цей козел більше не намагався відкрито напасти на Хейлі. Це було б підозріло, оскільки він заради свого теплого містечка був готовий на все, а я був загрозою, якої він не міг безпосередньо позбутися. Беліал був хитрим, слизьким, підлим. Він діяв потай. Поки інші бруднили руки, Правитель Пекла прикривав свою дупу.

Також не варто було забувати про Габріель. Він — справжній диявол, хоч і без крил. Наша угода з початку була побудована на обмані. Не дивно, що він стежив за нами та напав, коли я проводив ритуал.

Йому потрібні були ми з Хейлі живими, інакше він не став би висуватись назовні із своєї нори. За ним уже понад кілька тисяч років полювали всі божественні істоти, але безуспішно. Габріель діяв із тіні. Такі, як він, не зупиняються, доки не досягнуть мети. Вони можуть довго вичікувати, прораховувати ходи, готувати ґрунт, але не відступляться від бажаного. Габріель був одержимий владою, як я бажанням повернути частину душі.

Але ні Беліал, ні Габріель не стали б співпрацювати з ангелом впливу. Це означало, що проти нас з Ангелятком діяло як мінімум три ворога. Це якщо не рахувати тих, хто мене ненавидів і просто бажав вбити, але вони несли другорядну загрозу. Ці ідіоти були дрібними пішаками на фоні великих ляльководів.

Ще залишалися старигані з Небесної Ради. Їм наші з Хейлі плани явно були не до вподоби. Після повернення частин душ, нам доведеться ховатися, як і Габріелю.

Або ми помремо. У кращому випадку.

«Ні, не помремо», — уперто промайнуло в голові.

Якщо раніше мені було начхати на своє життя, то зараз я відчував відповідальність не лише за себе, а й за Хейлі. А при одній лише думці про її смерть мені хотілося проломити чийсь череп.

Перед очима знову з’явились картинки її закривавленої піжами та блідої шкіри.

Я скуйовдив волосся і труснув головою, намагаючись прогнати ідіотські думки. Це не допомогло.

«Лайно. І коли я став такою тряпкою?»

Мною опанувала гостра потреба побачити Хейлі. Демонічна частина мене злилася. Вона волала про те, що я став одержимий цим дівчиськом.

Стиснув зуби, заплющив очі і нагадав собі, що маю дослідити свої нові почуття. Вони проявлялися рідко, тому варто було скористатися моментом.

Я відчинив двері і ступив до кімнати.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍