Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

Я багато разів намагалася поговорити з ним щиро. Знову й знову виправдовувалася, хотіла пояснити той безглуздий випадок, але він щоразу обривав розмову, не бажаючи більше нічого чути про Феєрію.

– Послухай, хіба ти не цього хотіла? Щоб я перестав нав'язуватись тобі та залишив свої безглузді спроби потрапити туди?

– Ти не нав'язуєшся... І не нав'язувався, просто...

– Я все розумію. Це частина твого життя. Ти просто здаєш себе у найми, як ти там казала. Все гаразд, – спокійно відповів він мені, пригадавши мої слова.

– Мішо, пробач мені! Вибач, що я так поводилася! Я хочу, щоб ти потрапив до Феєрії! Хочу! І хочу бути з тобою поряд! Весь час. Правда!

– Але це неможливо ... – різко обірвав він мої стогнання. – Так?

– Я справді не знаю, як потрапити до Феєрії без щоденників... Клянусь!

– Та до чого тут Феєрія? Славо! Ти сама вирішила, що я тебе чимось обмежую, але насправді обмежила себе тільки ти. Переїдь до мене! Виходь за мене! Що тобі заважає?

– Ну, що прямо зараз? Мішо? Ну ти ж знаєш, так не вийде... Я ж пропонувала приїхати на вихідні... – знову почала лепетати я. Те, що він просив, нагадувало якесь божевілля. Інакше я не могла це назвати. Кинути все і поїхати? Зіграти терміново весілля? А що як це все зіпсує? Раптом карти саме це й мали на увазі?

– Славо, послухай, у мене тут зустріч, я не можу більше говорити... І взагалі цей тиждень завантажений на повну. Я дуже запустив справи. Мені треба в усьому розібратись тут. А тобі – там…

– На що ти натякаєш? Ти кидаєш мене?

– Давай просто все обдумаємо якийсь час, наведемо лад у житті та в голові. Я думаю, нам поки що не варто дзвонити один одному. Добре?

Я промовчала, а він тихо попрощався і поклав слухавку.

Я ще з хвилину сиділа з телефоном у щоки, не в змозі навіть опустити руку, поки вона сама не впала на диван, випустивши телефон. Мій світ знову руйнувався, розпадався на частини. Мені хотілося б, щоб це виявилося лише поганим сном, але сни мені більше не снилися.

Я все зіпсувала. Все зруйнувала… Бачила лише його ревнощі, але не помічала його бажання бути поряд. Звинувачувала його в маніакальному бажанні бути зі мною, а сама старанно відштовхувала його... Яка ж я дурепа.

Мені довелося сказати Ріті, що в нас з Мишком не все гладко, вона все одно помітила б його довгу відсутність. Але поговорити з нею відверто, поплакатися я не могла. Мені не хотілося втягувати ще і її у тонкощі та складнощі мого подвійного життя. Єдиний, хто розумів мене цілком і повністю був Улісс.

– Ну, не плач, люба... Він повернеться. Адже він так любить тебе. Просто вам потрібна пауза. Щоб зрозуміти, наскільки ви дорогі одне одному… Ось побачиш…

Ні, я відштовхнула його... Моє прокляття – я сама. Ідіотка... Він не вірить у мою щирість. Вважає, що я навмисне не допомагаю йому потрапити до Феєрії. І з'їжджатися насправді не хочу.

Чого б йому так думати? Що ти не хочеш з'їжджатися?

Я ж сама, дурна, сказала, що рано...

То ти не хочеш з ним жити?

Я хочу! Але мені страшно кинути все і помчати до Риги… Хоча…

– Що?

 та Страшний Суд – це ж саме той стан втраченості та невідомості, який я проживаю зараз. Може, карти показали тоді мою поведінку з приводу переїзду та страхи, а я сприйняла все як прогноз? – бурмотіла я ледве чутно, отримавши раптове осяяння. – От тільки тепер він на мене не чекає. Навіть не хоче розмовляти. Занадто пізно… 

Я впустила голову в долоні та намагалася заспокоїти подих, що почастішав від схлипувань, щоб сльози та ком у горлі відступили. Плакати зовсім не хотілося і не було в цьому сенсу. Мені зовсім не було шкода себе. Я ненавиділа себе.

Послухай, завжди можна відродити довіру та любов. Тим більше, що ти не обманювала його, і ви дійсно любите одне одного.

Так, але він не вірить, що іншого способу потрапити до Феєрії немає! А це правда! Потрібен щоденник. Але де? Де, чорт забирай, я його знайду? Все, що можна було відстежити, знаходиться у приватних колекціях за сімома замками. Ніхто не ділитиметься зі мною безцінними знаннями! А натомість мені запропонувати нічого.

Так, останнім часом майстрів з'являється небагато. А ті, що приходять, часто не затримуються тут, блукаючи світами. Я поговорю з декількома знайомими, хто бодай приблизно з твого часу. Може, хтось дасть гачки, де шукати щоденник?

лі, ти просто диво! Благаю, зроби це!

Поки Улісс розшукував майстрів з мого часу, що потрапили в Феєрію за щоденниками Алістера Роулі, я теж не сиділа склавши руки.

У моєму світі також була одна людина, яка завжди могла дістати будь-що… Навіть місяць з неба… Може, й копія раритетного щоденника виявиться йому по зубах?

*********************************************
Шановні мої, любі читачі! Вже СЬОГОДНІ, 22 червня, СТАРТУЄ МОЯ НОВИНКА - "ВЕСІЛЬНИЙ САЛОН ВІДЬМИ АГАТИ"! Якщо ви підписані на мене, то обов'язково отримаєте сповіщення одразу, як книга з'явиться на Букнет. Якщо ні - саме час зробити це на сторінці авторки :) Адже попереду у мене ще багато планів та стільки історій,  якими я хотіла б поділитися з вами!
Трохи про новинку...
Це історія однієї відьми із запальним характером, яка була вимушена тікати до світу людей та приховувати свої вміння. На нас чекають неймовірні пригоди, багато магії та чарівних істот, інтриги, таємниці минулого і, звісно ж, романтика та кохання! 
З нетерпінням чекатиму зустрічі з вами на сторінках нової книги! Дуже сподіваюся на вашу підтримку і впевнена, що моя Агата сподобається вам не менше за Яру або Ташу з попередніх романів!
Ну, а щодо "Яри...", то попереду ще декілька розділів та розв'язка, яка вам має сподобатись!
Бажаю приємного читання, мирної ночі та спокійного дня!