Читати книгу - "Понаїхали"

так, щоб вiн нагадував шкiльнi моделi молекул солi.

Волонтери мали працювати в одноразових захисних костюмах з бiлої синтетичної тканини, але ця тканина рвалася вiд найменшого дотику. Працювати мали в синтетичних масках, але швидко знiмали їх, незважаючи на мiфи про чорну плiсняву, яка роз'їдає легенi. В масках було неможливо дихати. Вiд фiзичних зусиль у вогкому повiтрi обличчя пiд синтетичною маскою вкривалося липким потом. Маски зривали, задихаючись. Краще чорна плiснява.

Кучерявих дiвчат-органiзаторок замiнила iнша пара подiбних. Працювали ж на gutting поки що безробiтнi мiсцевi чорношкiрi. Однак на spring break, на веснянi канiкули, очiкували наплив студентiв. Сусiд — любитель передач про вбивства вирячував свої банькатi очi та смiявся, що для студентiв робота волонтерами на spring break стане корисним рядком у резюме.

Сусiд — любитель передач про вбивства запевняв Юру, що органiзацiю одразу пiсля урагану заснувала лiтня чорношкiра пара, обоє колишнi члени Чорної Пантери. Проте вже через мiсяць-два адмiнiстративнi посади зайняли молодi бiлi люди. Жодного расизму, просто мiсцевi чорношкiрi проли не могли собi дозволити працювати фул-тайм безкоштовно. У молодих фул-тайм волонтерiв з Пiвночi є грошовi запаси й допомога батькiв. Мiсцевi чорношкiрi допомагали у вiльний час. У школi жили тiльки тi з них, кому не було бiльше куди подітися.

Юра недосипав, однак боявся пропускати волонтерський gutting, щоб його не виперли зi школи, як це вже сталося з кiлькома мiсцевими. Нова змiна кучерявих дiвчат продовжила повторювати мешканцям школи:

— Ми все розумiємо, але. This is not a homeless shelter. Це не притулок для бездомних.

Хоча колишня школа трiшечки була якраз притулком для бездомних.

Дiвчата запевняли, що прекрасно розумiють i мiсцевих, i Юру, i його сусiда з Гондурасу, однак у них усе-таки волонтерська органiзацiя. Вони, кучерявi дiвчата, можуть дати адресу притулку тим, кому необхiдно. Нiхто на спокусливу пропозицiю не вiдгукувався.

На роботах iз gutting Юра зiйшовся з Ельвiном, сусiдом з Гондурасу. Ельвiна, як i Юру, привабили в Новий Орлеан чутки про безлiч роботи на вiдбудовi мiста.

— Я не можу на цей gutting ходити, — скаржився ламаною англiйською Ельвiн. — На поденну роботу беруть вранцi. Я поки о першiй прийду пiд Lowe's, — останнє слово Ельвiн вимовляв «льовес», — емплоєрiв не буде. День роботи пропадає, а менi сiм'ю годувати.

Ельвiн, як i Юра, бiльшу частину заробiтку вiдправляв своїм додому. Якось Ельвiн показав Юрi фото огрядної дружини та доньки, яка тiльки почала ставати огрядною. Сам Ельвiн був худенький i на голову нижчий за Юру. Ельвiн виявився однолiтком Юри, однак, як i бiльшiсть латиноамериканцiв, Юрi вiн здавався молодшим за свої роки. У Ельвiна майже не росла борода, зате чорна кучма волосся була густою й лискучою.

Вони удвох зайшли в хату, яку треба було вичистити. Затхлий запах. Перевернутi водою пiдгнилi дерев'янi столи, дивани, стiльцi. На кухнi висять пiдгнилi вiд вогкостi полицi. На стiнах добре видно слiд пiни, що вказує, до якого рiвня дiйшла пiд час повенi вода.

Вони пройшлись будинком, прикидаючи, з чого почати винос меблiв, щоб самим собi не загороджувати дорогу.

Ельвiн розповiдав, як поїхав з дому не тiльки через бiднiсть. Ще й через страх.

— Отак їдеш в автобусi, — казав Ельвiн, — а вiн до тебе пiдходить. I тiльки пальцем: виходь.

Ельвiн показав одним пальцем, очима й ледь помiтним кивком голови: на вихiд.

— I ти виходиш на зупинцi. А там iще двоє чи троє. Й ти йдеш iз ними у провулок, i вiддаєш їм усе, що маєш. Iще й радiєш, що не прирiзали.

— Чого ж ти виходиш? Їхав би собi в автобусi. Там люди.

— Е-е-е, — сумно усмiхнувся Ельвiн. — Нiчого ти не розумiєш.

Юра промовчав. У кутку кухнi стояв двометровий холодильник. З нього розносити будинок i почнемо.

Ельвiн зiтхнув:

— От як ти можеш не вийти з автобуса? Ти ж не знаєш. А може, їх в автобусi п'ятеро. Витягнуть тебе i тодi точно завалять. Або вiн подзвонить, i тебе на кiнцевiй зустрiнуть. Або в мiстi потiм знайдуть. Чи ще гiрше. Сiм'ю твою.

— М-да.

— I цiла країна мiж такими подiлена. Воюють мiж собою.

У нас такого навiть у дев'яностi не було, подумав Юра. Мiж собою воювали, тепер теж мiж собою країну подiлили, олiгархами й полiтиками стали, але хоч звичайних людей не чiпали. Якщо не на базарi працював, — тебе це все мало й обходило. А у Ельвiна в його Гондурасi... Мабуть, подумав Юра, все-таки ту країну назвали Гондурасом, ту.

Ельвiн iз Юрою пiдiйшли до холодильника, оглядаючи фронт робiт. Холодильник на половинi висоти вкривала смуга засохлої пiни.

— Давай на бiк його, — хекнув Юра.

Вони стали нахиляти холодильник, але невдало. Дверцята вiдчинились, i зсередини хлюпнула застояна з минулого року вода, а в нiй зогнилi продукти. Юра встиг вiдскочити, а Ельвiну захлюпало ноги по колiна.

— Буеее! — закричав Юра.

Сморiд ударив такий, що вони вiдступили пiд протилежну стiну.

— Давай duct tape, — пробурмотiв Ельвiн, закриваючи нiс рукавом.

Юра про всяк випадок одягнув маску, що висiла на шиї. Пiшов надвiр до тачки з iнструментами. Узяв duct tape, щiльну срiблясту iзоляцiйну стрiчку. Пiшов назад у будинок. Затримав дихання перед тим, як зайти в кухню. Показав Ельвiну одним пальцем, очима й ледь помiтним кивком голови: зачиняй. Разом вони зачинили дверцята холодильника, при цьому Юра не вберiгся, i частина гнилi хлюпнула йому на руку. Вiн вiдчув липкiсть i холод, але без паузи став вiдмотувати срiблястий скотч, щоб залiпити дверцята холодильника, перш нiж закiнчиться повiтря в легенях.

Пiсля цього треба було термiново вийти надвiр, на сонечко, i перекурити.

— Ну i робота, — сказав Ельвiн, пропонуючи Юрi зi своєї пачки червону мальборо.

Юра взяв сигарету. Ельвiн прикурив йому. Юра затягнувся, вiдчуваючи, як мiцний теплий дим, хе-хе, приносить користь його легеням. Осушує їх вiд того, чим Юра дихав щойно.

Ельвiн прикурив i собi.

— Я б таке за грошi не робив, — сказав Ельвiн.

— А чим ти взагалi займаєшся?

— Руфiнг.

— Руфiнг? — Юра пожвавився. — А вже сезон?

— Так.

— Слухай, вiзьми й мене! А скiльки платять?

— Десять за годину. Це якщо без своїх iнструментiв.

— Круто.

— Нi, це не круто. Якщо зi своїм iнструментом — береш не погодинно, а за квадратний фут. Оце круто.

Юра замислився.

Вони докурили.

— Добре, потягли, — сказав Ельвiн.

Вони зiтхнули, повернулися всередину i стали