Читати книгу - "Лазарит"

тому вийшов указ Річарда, яким було заборонено переслідувати євреїв у межах його держави.

– Ти його захищаєш? – насупився Ашер. – Річард Англійський на це не заслуговує. Нагадаю також, що, рятуючи жалюгідну жменьку лондонських євреїв, ти самовільно покинув країну, залишивши без захисту безліч наших одновірців за межами столиці.

Мартін відвів очі. Даян мав усі підстави йому дорікати. Він справді поїхав з Англії невдовзі після того, як король Річард захистив євреїв. Крім того, монарх створив так зване «Єврейське казначейство», покликане спостерігати за торговельними операціями єврейських купців і розв’язувати суперечки між юдеями та англійцями. Не було жодного сенсу залишатися в гнилій Англії. Йому й на думку не спало відвідати графства, хоч би й той-таки Лінкольншир, щоб перевірити істинне становище євреїв.

На жаль, щойно Річард відплив на континент, як сталая трагедія: у містах Східної Англії чернь повалила на єврейські квартали. Марно намагаючись знайти захист у королівських замках, багато євреїв загинуло, а дехто волів накласти на себе руки, перш ніж оскаженілий натовп їх розтерзає.

– Неможливо передбачити все, – стиха промовив Мартін.

На що Ашер бен Соломон холодно заперечив:

– А я саме цього й прагну. І Бог благословляє мої зусилля, адже мені вдалося чимало зробити.

Мартін це знав: очільник нікейської общини лише кілька останніх років захистив, відвернув небезпеку й надав можливість облаштуватися у відносно безпечних місцях тисячам братів по вірі. Його ім’я благословляють у синагогах і на Сході, й на Заході.

– Настає час нових випробувань для мого народу… – помовчавши, глухо промовив даян.

І розповів про те, що невдовзі після того, як султан Саладін підкорив державу, створену хрестоносцями на Святій землі, він дозволив євреям повернутися на землю їхніх предків. Там їх називають «зіммі»,[39] але не чинять тиску; саме тому швидко зросла алія[40] на землі Ерец-Ізраель, куди Мойсей колись привів свій народ. Нині знову волоцюги й грабіжники з хрестами на плащах підняли прапори, і юрми кровожерних франків рвуться заволодіти гробницею свого лжепророка. Наближається війна, і хтозна, чи буде вона успішною для Саладіна. Адже могутні сили великих західних держав уже на шляху в Левант. Усевишній чітко вказав, на чиєму він боці, безславно занапастивши найнебезпечнішого з очільників хрестоносного воїнства імператора Фрідріха. Його загони, спантеличені смертю вождя, повернули назад, і лише купка фанатиків, попри хвороби і втрати, змогла дістатися до землі, яка ще недавно називалася Єрусалимським королівством. Але два інших правителі – Філіп Капетінг і Річард Плантагенет – не зраджують своєї обітниці позбавити від влади ісламу Палестину та її священні міста. І якщо це станеться…

– Горе нам! Навіть уявити страшно, що чекає на євреїв у тій землі в разі перемоги франків. – Ашер бен Соломон скорботно сплеснув руками. – Сподіватися на їхню милість – це чекати, коли лев ляже поруч з ягням. О, чи буде покладено край полону Ізраїлю!..

Важко дихаючи, Ашер замовк.

Тим часом із переходу, що веде до його покою, долетів дзвінкий дитячий сміх. Завіса на дверях заворушилася, відхилилась, і в кімнату ввірвалися трійко даянових онуків. Посіріле від тяжких думок обличчя Ашера бен Соломона засяяло. Він ніжно любив онуків, і в домі цим бешкетникам дозволялося все. Їх пестили й ніжили, немов завчасно намагалися відшкодувати за ті приниження та втрати, які готувало їм життя. А готувало воно не лише каміння й плювки вуличних шибеників, лайки та прокляття, а й брудні лапи мисливців на єврейських дітей, готових за копійки викрасти малюка й сховати його в монастирі, щоб згодом насильно охрестити та назавжди відірвати від рідного народу.

Мартін посміювався, спостерігаючи, як діти вовтузилися зі своїм дідом, аж поки до кімнати не забігла одна з даянових дочок, Ракель, і силою не відтягла малюків.

Посмішка зникла з Ашерового обличчя, і він запитав:

– Що ти знаєш про облогу Акри?

Очі лицаря зблиснули сталлю.

– Акра? Велике місто й порт на узбережжі, що раніше належав Єрусалимському королівству. Я там не був, але знаю, що хрестоносці чудово його укріпили. Та все ж її захопив Саладін, як і більшість християнських фортець та замків.

Він замовк і зітнув плечима, мовляв, додати більше нічого.

Проте Ашер не вгавав:

– Після падіння Акри султан Саладін залишив у фортеці чисельний гарнізон, призначивши командувати ним свого сина Афдаля. Це було конче необхідно, адже неподалік розташований Тир, що залишався під владою Конрада Монферратського, божевільного шукача слави та подвигів. Ти про це знаєш?

Мартін кивнув.

Неможливо жити в Константинополі й не знати Конрада Монферратського. Італійський рід Монферратів волів служити імператорам: як німцю Фрідріху Барбароссі, так і Ромейській імперії. При Константинопольському дворі Конрад мав такий вплив, що домігся від імператора Ісаака Ангела згоди на шлюб із його сестрою Феодорою. Відданість панівній династії маркіз довів іще й тим, що допоміг придушити заколот недоброзичливців базилевса.[41] Це возвеличило Конрада, і він перетворився на об’єкт загальних заздрощів, інтриг та навіть змов.

Але Конрад вирішив не чекати, чим закінчаться для нього наклепи заздрісників, тим більше, що й сам Ісаак уже починав думати, що його фаворит, здобувши таку сильну популярність, прокладає собі шлях до трону. Можливо, так воно й було, – занадто вже марнославний і загребущий цей маркіз Монферратський. Хай там як, він несподівано оголосив, що покидає придворну службу на користь хреста паладина, й поквапно вирушив у Святу землю.

Невдовзі весь Константинополь заполонили чутки, буцімто, поки султан Саладін одну за одною змушував здаватися фортеці хрестоносців, Конрад зміг відбити в мусульман приморське місто Тир і надійно закріпився в тій твердині. Султан спробував повернути місто, але безуспішно. Натомість Конрад звернувся до городян і мешканців передмістя з вимогою визнати його законним правителем, інакше він не гарантуватиме безпеки й не захищатиме їхнього майна.

– І слід визнати: маркіз відчайдушно б’ється за Тир, – вів далі Ашер бен Соломон. – А сама звістка про те, що непереможний Салах ад-Дін безсилий проти Конрада Монферратського, поширившись Святою землею, підняла бойовий дух і викликала надію в поріділих лавах хрестоносців. До маркіза звідусіль почали стікатися воїни-християни, які боролися за відновлення королівства франків у Палестині, а низка інших фортець дала султану нещадну відсіч. Зокрема, Триполі, де ти, Мартіне, побував після битви при Хаттіні. І хоча поранений, немилосердно втомлений і вкрай зневірений граф Раймонд Тулузький не спромігся очолити оборону, це зробила його дружина Ешива…

– Годі! – несподівано перебив даяна Мартін. – Тут не варто говорити про цих людей…

Він відвернувся до вікна так, наче його увагу раптово привернув зелений візерунок.

Ашер бен Соломон дивився на його твердий, сповнений гідності профіль.