Читати книгу - "Кривавими слідами"

Власта: якщо вже почала, то мусить продовжувати.

– Ми перевіряли «Приват24», – відізвався цього разу Тарас. – Там і справді була переведена значна сума з рахунка Бойка на рахунок Вітторіно. Якраз незадовго до вбивства.

– Гадаєте, він віддав гроші, а потім зі злості вбив Вітторіно? – глузливо уточнив Єгор. Він зім’яв паперовий пакет, у якому купив їжу, і запхнув у целофановий кульок, повторивши дії Тараса.

– У відділі викинемо, – запропонував Тарасові. Слідчий навмисне ігнорував патрульну.

«Мудак», – укотре за сьогодні подумала Власта про Скляра. Уголос же мовила:

– Але чи впевнені, що це вся сума? – не заспокоювалася патрульна поліцейська.

Єгор із Тарасом перезирнулися.

– Ви знаєте, скільки перевели коштів? Двісті тисяч. Двісті, – Єгор дратувався. Він узагалі терпіти не міг справи, де задіяно багато людей. Комфортніше почувався в тих, де тільки він і один-два опери. А тут ціла бригада намічається з оперів, криміналістів та бозна ще яких спеціалістів. Он і патрульні «лізуть». Тим паче – жінка. – У вас діти є? – несподівано перевів на інше.

Власта зрозуміла, навіщо той запитує про дітей. Чудово пам’ятала, що він сказав про жінок сьогодні вранці.

– Є, – коротко відповіла. – І що з того?

– Чому ви пішли працювати в поліцію?

Тарас мовчки спостерігав за сценою. «Єгор хоч і хороший слідчий, але легко дратується», – подумалося.

– Хочу змінювати місто на краще, – не відразу відповіла патрульна.

Вона чекала бодай якоїсь реакції, проте Скляр промовчав. Непомітно повела на нього очима. Рудий схилився над копіями документів, щось вивчаючи.

Скляр не показав цього, проте заувага Власти змусила його замислитися: а справді, скільки був винен Бойко Вітторіно?

Наразі вони прямували на Пушкіна[2], аби там познайомитися з даними навігатора. І, якщо це саме те, що їм потрібно, ніч буде дуже насиченою.

* * *

Понеділок, 21 січня 2019 року. 20:50

Про всяк випадок Єгор відправив Кир’яха до Віктора Зінчука, аби той перевірив інформацію, коли і за яких обставин у чоловіка зникли документи. Разом із Тарасом зібрав групу експертів, і всі відправилися перевіряти маршрут за інформацією з навігатора. Прихопили і кінологів із собаками.

Перед виїздом до них приєднався Валентин. Патрульний тепер сидів поряд із Властою. Позаду них, як і раніше, розмістилися Єгор і Тарас. Останні хвилин десять слідчий сидів мовчки, перечитуючи свої записи в телефоні. Тарас дивився у вікно, думаючи, як здалося Власті, про своє. Вона глянула на Валіка і лукаво всміхнулася, указуючи на Скляра. Валентин відразу зрозумів, на що натякає колега: Скляр увесь час сидів праворуч на задньому сидінні. Це саме те місце в машині патрульних, куди вони садять затриманих. Часто ці люди алкоголіки, наркомани чи безхатьки. І саме нинішньої ночі колеги забирали брудного безпритульного, який смердів так, що машину після нього довелося провітрювати ще довго. Скляр видавався жахливим педантом, тож, якби про таке дізнався, психував би, як біс. І Власта з неймовірною насолодою уявляла його пику, коли він довідується про безхатька.

Їхня машина їхала першою, за ними – команда експертів. Керуючись даними навігатора з машини, орендованої злочинцем, поліція вже майже виїхала за межі міста. Скляр відірвався від своїх записів у телефоні і поглянув у вікно. Вечір давно захопив місто. Чим ближче до виїзду з Рівного, тим темніше ставало: менше освітлених вітрин магазинів, житлових будинків. Зовсім скоро почнеться траса.

Єгор хвилювався: звісно, той факт, що машина взята на викрадені документи, повністю підтверджує здогади, що покупець в «Епіцентрі» – саме їхній «клієнт», проте слідчого турбувало, що, окрім пики цього чоловіка, поліція не має нічого. У машині, яку невідомий брав напрокат, зняли відбитки пальців, але даних на підозрюваного в їхній базі не знайшлося. Також перевірили інформацію про зникнення документів Віктора Зінчука. Дві місяці тому той чоловік подав заяву, що вночі пограбували його машину: зникли гроші й документи. Або ж убивця зімітував пограбування заради документів, або документи були продані вбивці третіми особами. А далі – просто: уклеїти фото підставної людини в паспорт. Звісно, хто буде прискіпливо перевіряти автентичність фото на фірмі прокату автомобілів?

Єдине, що наразі Єгор знав чітко: убивство продумувалося довго і виважено. До найдрібніших деталей. І це вказує на неймовірну холоднокровність та жорстокість убивці. Єгор відчув: справа одна з найскладніших та заплутаних у його кар’єрі.

* * *

Понеділок, 21 січня 2019 року. 23:55

Перша зупинка – траса і ліс.

Від холоду Власта не відчувала ні рук, ні ніг. Температура вночі знизилася до мінус семи і продовжувала падати, засніжило. Згідно з прогнозом погоди ніч мала бути доволі холодною. Наразі вони прочісували галявину, на яку, судячи з даних GPS, міг навідуватися підозрюваний. Напередодні вбивства машина зупинилася поряд на трасі. Тож поліція обшукувала всю прилеглу територію: важка, марудна, часто невдячна робота.

Власта роздивилася. Експерти розійшлися далеко один від одного. Скляру довелося викликати підмогу, оскільки місцевість виявилася чималою. А вони фактично шукають голку в копиці сіна. Може, тут навіть нічого нема. Убивця не обов’язково мав лишити бодай якісь докази, навіть якщо і був тут.

– Ще трохи часу – і взагалі все вкриє снігом, – скривився Валік, підійшовши до патрульної.

Вони з Властою долучилися до експертів у пошуках хоч чогось, що могло належати вбивці. Час від часу Власта кидала розлючений погляд на Єгора. Ця людина дістала її сьогодні так, як, здається, колишній чоловік вже давно не діставав. Мало того, що Скляр не любить патрульних, не вельми приховуючи цього. Він ще й жінок на службі зневажає. Вона була впевнена, що її здогад стосовно Бойка проігнорований Скляром із причини зверхнього ставлення до патрульних. «Звісно, хіба ми здатні зробити важливий внесок у розслідування?»

– Він до нас приєднуватися збирається? – із роздратуванням промовила Власта. – Ходить тут, роздивляється навсібіч. Думає про щось. А пошукати так, як ми шукаємо? – жінка похукала на замерзлі руки, спостерігаючи за слідчим, який дійсно, на перший погляд, літав десь у думках замість того, щоб, як і вони, долучитися до пошуків.

Вона відчувала виснаження. Очі втомилися приглядатися до найменших дрібниць на землі. Хоч і використовували потужні ліхтарі, які ще торік закупили в американських колег, усе одно доводилося напружувати зір, щоб нічого не пропустити. Сніг і мороз ще більше все ускладнювали.

– Власто, він слідчий. Він узагалі міг би зараз удома сидіти. Це он ми, опери та експерти, тут маємо гарувати, – висловив свою точку зору Валентин.

– Ну, ми могли б теж зараз сидіти вдома і відігріватися, – відказала Власта, розгрібаючи ногою сніг: