Читати книгу - "Привид безрукого ката"

поколіннями, а знаходять одиниці. Бо ключів немає. Рідкісні сміливці здогадуються спробувати відчинити без замків, і їм це вдається. Вони діляться відкриттям і стають божевільними. В очах шукаючих. Секрет простий за задумом і складний для виконання — жити вже. Люди ненавидять вже більше за чорта. Вже їх постійно не влаштовує, розчаровує, пригнічує, злить... Вони скиглять за вчора, яке вмерло смертю хоробрих безповоротно і паразитує лише в пам'яті жертви; вони відкладають життя на завтра, яке ніколи не настає, бо теперішнє завтра — це завтрашнє вже. Мільйони років пошуків, поневірянь, а секрет перед тобою. І ти ним не можеш скористатися, бо не вмієш найелементарнішого — любити і поважати мить...

— Любити і поважати мить, — мовив уголос Лев, і вкотре відзначив, що об'єднана душа зробила його набагато мудрішим, досвідченішим, знаючим, що жити стало цікавіше... Хоча набагато важче...

Він подякував своїй першій половині душі, подякував другій. За те, що вони є, і за те, що мали розум примиритися, об'єднатися заради нього. Попросив у них пробачення і запевнив, що більше їх не ділитиме, що вони відтепер — одне ціле, рідня, він... Новий Лев Львович Безрукий.

Взяв ножиці й акуратно відрізав краєчок конверта. Вийняв листа, понюхав. Лист пахнув погано, але дурманив неймовірно. Від того ставало легко й можливо все. Пояснення дурману не було, воно ховалося в таємницях тисячоліть.

Почерк був той же, проте папір та ручка інші.

Дорогий Леве!

Якщо ти ще живий, не у в'язниці й не у божевільні і читаєш цього листа, значить, все йде за планом. Душі мали б уже настільки зріднитися, щоб не заважати твоїй голові мислити тверезо і правильно. Я тебе вітаю з початком великої справи!

Тепер все за порядком. Наберися терпіння і віри. Не підпускай до себе ні на крок метушні, бо вона знищує без докорів сумління. Зразу сприйняти все буде важко, але так є зі всіма героями. Вір мені і читай. Я мушу тебе настроїти на боротьбу, бо знаю, які люди безпомічні без підтримки. Навіть найсильніші.

Пояснювати тобі, що рано чи пізно людина помирає, смішно. Але декілька слів розповісти тобі про душу, яка для пересічної людини є невидимою, мушу і треба. Не всяка душа здіймається в небо, лише легка. Важкі від вчинків душі залишаються тут і гасають неприкаяні, мучачись страшенно. Це і є пекло. Моя душа з тих, що не могла злетіти. Я був катом, про долю земну якого не маю права розповідати, захочеш — сам дізнаєшся. Не так легко, але можливо. Ти маєш нюх на рідкісні матеріали.

Моя душа залишила тіло у львівській ратуші, там і зоставалась до 21.12.2012 року. Саме тоді через шпарину зміни світів можна було спробувати врятувати себе. Я спробував — тепер у тобі. Тепер я — ти. Розумію, що тобі важко і ти волаєш до справедливості, але справедливість полягає в тому, що ти не знаєш, як би тобі було без мене. Візьму ще один гріх на душу і привідкрию тобі секрет: без мене тобі було б дуже, дуже зле. Це свята правда, звідси, зі світу неприкаяних душ, я можу бачити трохи наперед.

Чесно кажучи, Леве, я хвилююсь. Хочеться нарешті побачити небо, набридли мені стіни ратуші й люди з їх смішними проблемами. Допоможи мені, будь ласка. Думки блукають, як привиди. Я подумки написав тобі безліч бездоганних листів, а сів за папір, і все почало розбігатися. Але це, може, й краще. Бо так я ближче до тебе. Ти все зрозумієш.

Тепер до діла. Я стратив сімох людей. Більше не встиг. А зараз налаштуйся почути дивину: мені через тебе треба попросити прощення в їхніх нащадків («дивина» була виділена салатовим маркером. Лев ошелешено скочив з крісла. Він налаштувався на війну, на криваву боротьбу за справедливість, а тут якесь плаксиве прощення. Що ж, нехай. Може, й краще, не треба буде брати нових гріхів на нову душу. Нехай... Світ щосекунди займається акробатикою, й так одразу не збагнеш, хто є хто і що є що).

Я розумію твоє обурення, Леве. Проте не тіш себе ілюзіями, легко не буде. Навпаки, буде так, що ти проклинатимеш той день, коли погодився взяти на себе ношу спасителя душ.

Зараз ти прочитаєш договір. З моменту його підписання ти автоматично стаєш на світові ваги душ. Елементарні ваги-гойдалки, як на малюнках гороскопів. У нашому випадку, щоб перемогти, ти мусиш зібрати таку кількість підписів, щоб твоя сторона ваг переважила. Підпис теж не простий, карлючки мало. Нащадки страчених мною, як і ти, мають поставити підпис кров'ю. Тобто своєрідну печатку кров'ю пальцем руки.

«Навіщо ваги-гойдалки? — подумав Лев. — З ким я маю на них гойдатися? Хто мій опонент? Може, мене розігрують? — злякався Безрукий. — Потішаються з дурня? А може, я дійсно збожеволів?..»

Очевидно, в тебе постане запитання, хто твій опонент на вагах? — читав далі Лев, гідно оцінюючи передбачливість ката. — Спробую знову тебе розчарувати, бо правильна відповідь: справедливість. Отже, в нашому випадку на наших вагах зійдуться у боротьбі два супротивники — прощення і справедливість. Чому так — відповідь проста. Всі гріхи, яких я нахапав, і за які я маю просити прощення, були зроблені в ім'я справедливості.