Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

РЕМАРКА

Кілька фактів про українське телебачення:

— 24% топових програм, які подивилися українці, були серіалами, 22% — політичними програмами.

— 57% найпопулярніших програм вийшло на каналі «Інтер» (його пов’язують з Дмитром Фірташем), 23% — на «1+1» (пов’язують з Ігорем Коломойським), 18% — на телеканалі «Україна» (пов’язують з Рінатом Ахметовим).

Методологія: взято ТОП-40 найрейтинговіших програм за ко­жен рік з 2003-го по 21.11.2019. На підставі даних компаній Gfk (з 2003 по 2013) і Nielsen (з 2014).

Отже, ми вийшли з нульових остаточно оголеними перед інформаційними вірусами, причому як в офлайн-, так і в онлайн-житті. Правил безпеки в новій реальності не було, цей чинник тільки ускладнювався з розвитком онлайну. Думки стали ще важливіші, ніж факти. У нас з’явилися нові точки опори у вигляді завжди правого інтернету й іноземних гуру, яких ніхто не знав і які, можливо, і не існували.

Свою конфіденційність і безпеку ми почали міняти на красиві онлайн-цукерки. Однак при цьому в більшості «нових» ЗМІ темники, як і в їхніх офлайн-праотців, збереглися і по-старому формували інформаційний порядок денний.

Ми безпечно й рішуче рухалися в бік інформаційної пандемії і Нації овочів.

2.4. Загибель iнформацiйного iмунiтету в 2010–2014 роках

РЕМАРКА

Одразу скажу — у цій книжці я не буду детально розбирати війну. Причина проста — це дуже велика тема, її НЕ розкриєш у межах одного розділу. Залишу її для наступних форматів. Тут я описую все те, завдяки чому війна стала можливою й на що вона прямо або частково вплинула.

Ми увійшли в 2010-ті з майже знищеним інформаційним імунітетом. Війна його знищила остаточно.

За роки з початку агресії нам вдалося відбудувати армію. Утім нічого не було зроблено для того, щоб повернути інформаційний імунітет і захиститися від подібних ситуацій у майбутньому. Навіть більше, усі влади, як і тисячі звичайних вірусмейкерів, активно використовують інформаційні віруси для досягнення своїх цілей. У наступній частині книжки я детально опишу цей ринок. А поки доповню картину ще кількома важливими моментами.

Перший — це смартфони і дедалі глибше проникнення інтернету. З появою їх ми остаточно занурилися в цифрову еру. Смартфони допомогли остаточно закріпити у нас кліпове сприйняття інформації, яке прийшло на заміну книжковому.

РЕМАРКА

Слова з книжки, які ви читаєте, не просто складаються в нашій голові в речення. Проходячи крізь внутрішні фільтри, вони створюють всередині нас цілі світи. У кожної людини — свій. Та в будь-якому разі ці світи створюємо ми самі. А автор тексту лише допомагає нам у цьому, задаючи напрямок. Це називають «книжковим мисленням».

Кліпове мислення працює за тими самими принципами, що і в відеокліпі. Тобто людина сприймає навколишню дійсність як нарізку жодним чином не пов’язаних між собою явищ, а не як однорідну структуру, що передбачає взаємозв’язок усіх частин.

Людям нині дедалі складніше мислити й висловлюватися логічно, шукати нові й несподівані способи вирішення проблем, адже ми живемо у величезному інформаційному полі, де необхідні дані можна отримати за одним кліком або звичайною голосовою командою. Нездатність аналізувати інформацію є наслідком того, що її образ не затримується в думках надовго і швидко замінюється на інший, як під час перемикання каналів чи перегляду новин.

РЕМАРКА

У людини з кліповим мисленням виникають труднощі з розумінням загальної картини. Як наслідок, вона сприймає лише уривки інформації, яку не здатна зіставляти з іншою.

Візьмемо найпростіший приклад — людина, що захоплюється політикою, здатна об’єднати переглянуті новинні передачі в загальну картину. Людина, яка не так сильно заглиблена в політичну ситуацію, не зможе зрозуміти причин і наслідків явищ, тому що вони видаватимуться їй розрізненими, хаотичними. Людина з кліповим мисленням не бачить зв’язків, тому що звичний для неї спосіб сприйняття інформації не дає їм змоги утворюватися самостійно. Це позначається і на діяльності людини.

Другий момент. Зі збільшенням проникнення інтернету і зі зростанням його значущості в інформаційному полі почала формуватися індустрія вірусмейкерства.

Загалом цей етап можна назвати «проби і помилки». У тому чи іншому форматі функціонувало все те, що згодом маніпулюватиме нами на повну потужність. А в цей період усе тільки зароджувалося, апробувалося, структурувалося. Ми увійшли в наступний етап підготовлені не тільки історично і психологічно, а й інструментально. Результат був визначений.

У період 2010–2014 рр. ще використовували примітивні інструменти.

# 1. Відгуки та коментарі почали викривляти інформаційне поле. Для цього створювали віртуальні (фейкові) акаунти і під надуманими легендами писали те, що потрібно. Більшість аудиторії цього не розуміла та й не особливо розуміє нині. А ось невеликий прошарок людей почав активно писати про це, тим ­самим спонукаючи власників ресурсів (передусім e-commerce і онлайн-ЗМІ) вводити на своїх майданчиках інструменти з регулювання цього питання. Плюс-мінус ефективно вони почали робити це тільки в середині 2010-х.

Таким чином, фейкові думки і фейковий досвід стали одним із вагомих інструментів маніпуляції. Їхня вага зменшилася лише з вимиранням форумів і розквітом соціальних мереж. У більшості просто не було інструменту і знань для того, щоб відрізняти справжні відгуки від фейкових.

# 2. Facebook і ВКонтакте увірвалися в інформаційне поле і почали досить швидко нарощувати свою частку. Наприкінці аналізованого періоду вони остаточно довели, що з ними треба рахуватися, як у політичній, так і в бізнес-площині. Саме з кінця 2013 року і починається великий етап:

— віртуалізація основних соціальних мереж — зростання ботоферм;

— поява автономних, не пов’язаних з FB і ВК центрів акумулювання персональних даних і перші спроби використання їх в маніпуляціях громадською думкою.

У цей період соціальні мережі ще можна вважати територією добра.

А втім, у цей період соціальні мережі ще можна вважати територією добра. Хоча маніпуляція й існувала та нарощувала свою силу, проте ще не мала значної ваги й істотно не впливала на загальне інформаційне поле. Не останню роль у цьому зіграло те, що більшість людей ще не мала смартфонів, а культура домашнього інтернету тільки охоплювала невеликі міста і села.

# 3. З появою соціальних мереж почав інтенсивно формуватися інститут лідерів громадської думки. Проте вони все ще працювали досить незграбно, особливо в бізнес-площині. До того ж їхній вплив був невеликим — лише вчилися працювати з контентом і тестували інструменти акумулювання аудиторії. Та вже в цей період Живий Журнал відійшов на другий план і його значення стрімко зменшувалося.

Саме в цей період сформувався принцип маніпулювання в соціальних мережах — зверху вниз. Це коли лідери громадської думки вкидали інформацію, а їхня аудиторія сприймала її як істину й поширювала далі. Цей принцип стане основним на початку наступного періоду і сформує підґрунтя для маніпуляцій другої половини десятих.

# 4. Цей період заклав структуру і конфігурацію ринку он­лайн-ЗМІ:

— кілька ключових ЗМІ були незалежними;

— сотні другорядних і залежних ЗМІ;

— тисячі яскравих ЗМІ-помийок зі шок-контентом;

— усілякі збірники — релізів, блогів та іншого, які, проте, не мали істотного впливу на інформаційне поле.

# 5. Розвитку онлайн-ЗМІ, зокрема, сприяла епоха ефективного SEО (search engine optimization — оптимізація для пошукових систем), що вже починало відігравати важливу роль у формуванні і структуруванні інформаційного поля.

У цей період SEO стало інструментом маніпуляції:

— підняття та опускання потрібної інформації в пошукових системах;

— блокування видачі інформації в пошукових системах;

— робота з підказками в пошуковому рядку.

Ці та інші інструменти взяли на озброєння насамперед ЗМІ-помийки, що забезпечило їм перевагу у видачі пошукових систем. Як наслідок, в окремих