Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

базових державних систем — медичної і правоохоронної — розцвіли сотні тисяч цілителів та екстрасенсів різних мастей. А різноформатні шоу екстрасенсів і доступність їхньої реклами тільки стимулювали підприємливих аферистів.

Одним з найпоказовіших прикладів, що характеризує нульові, було процвітання альтернативної медицини, езотерики, екстрасенсорики й інших альтернативних способів і методів виконання багатьох функцій держави і суспільства.

Одна з найпопулярніших схем виглядала так: учорашній сантехнік формував собі легенду екстрасенса, одягався в нестандартний одяг і йшов на кастинг чергової «битви екстрасенсів». Далі озброєна і добре працююча телевізійна машина робила з нього зірку. Звісно, для цього сантехніку не потрібно було не те що жодних надздібностей, а навіть мінімальних знань психології. Телевізійники самі писали сценарії чудес, самі допомагали їх реалізувати. Через кілька місяців нікому не відомі Марії й Івани ставали народними улюбленцями зі складно вимовними іменами і товстим «портфоліо чудес».

Звісно, відразу ж з телевізійного павільйону вони йшли відкривати свої «салони магії» і пропонували за свої послуги прайси з багатьма нулями. Тим самим надихали приєднуватися до індустрії дедалі більше нових завзятих аферистів.

Довірливі люди з магічним мисленням дуже ласі на чарівні соломинки. Усе це стимулювало медіа випускати все нові й нові формати з екстрасенсами, ворожками, ясновидицями, магами, бабками. Їхня реклама йшла з кожної «праски».

У гонитві за грошима «чарівники» не просто давали помилкові надії, а й у прямому розумінні вбивали своїх довірливих пацієнтів, забороняючи їм звертатися до лікарів і запевняючи, що рак відмінно лікується золотими пірамідками, настоянками з мухоморів й іншими нісенітницями.

Ця індустрія зміцніла і масштабувалася в нульові. Живе і процвітає вона й досі. Її обіг давно вимірюється сотнями мільйонів доларів. А її внесок у формування живильного середовища для інформаційних вірусів складно переоцінити.

Усе це остаточно вбило інформаційний імунітет. Звісно, він ще залишався у певних груп, але був надто слабкий. Ніхто нічого не робив, щоб його формувати, а суспільство не говорило, що йому це потрібно.

Тільки війна з Росією через страх поверне частину людей до тями і сформує в них щось схоже на імунітет. Насправді це буде просто захисна реакція. Та про це пізніше.

На тлі цього всього у нульові почалася цифрова ера. Вона надала інформації нові смисли, почала неконтрольовано множити її кількість і зробила широко доступними інструменти запуску інформаційних вірусів.

На тлі цього всього у нульові почалася цифрова ера. Вона надала інформації нові смисли, почала неконтрольовано множити її кількість і зробила широко доступними інструменти запуску інформаційних вірусів. Інформаційний хаос почав мно­житися.

Тобто вже тоді була вирішена доля сьогоднішніх днів. Ми всі вибрали і визнали інформацію новою валютою, погодилися з повною залежністю від неї, робили все необхідне і непотрібне, щоб її обсяг постійно збільшувався. При цьому про правила інформаційної безпеки навіть не замислювалися.

Перший користувацький досвід в інтернеті був оповитий ореолом таємничості. Він сформував міф, що істотно вплинув на його подальше сприйняття, і заклав міну уповільненої дії в інформаційний імунітет. Зводиться міф до простого і знайомого всім в нульових і на початку десятих твердження:

в інтернеті написано — значить, правда.

Є три ключові чинники, які стали причиною цьому. Саме вони допомогли подальшому домінуванню маніпуляцій і фейків на просторах інтернету.

# 1. Відгуки

Перші форми, які стали доступні в інтернеті для більшості (форуми, майданчики для блогів, інтегратори відгуків тощо) стимулювали ділитися особистим досвідом, висловлювати особисту думку. Це стало своєрідним наркотиком нульових — те, до чого за часів тоталітаризму доступу не було, тепер стало рости в геометричній прогресії.

Тоді мало хто замислювався про незаангажованість того, хто дає поради.

Усе сприймалося на віру. Поради і відгуки стали ключовим чинником у виборі певного товару, прийнятті рішень, формуванні думки про подію. Тоді мало хто замислювався про незаангажованість того, хто дає поради, і/або хоча би схожості обставин з такими, які є у читача.

Відгуки стали першими точками опори в новому світі зростаючого інформаційного шуму. Можливість висловлювати свою думку стала фічею, яку додавали всюди. Зокрема, стали популярні коментарі під статтями перших онлайн-ЗМІ. Вони і зародили перші сумніви в правдивості медіа. Саме вони стали першим доступним масовим інструментом онлайн-маніпуляції політиків.

# 2. Блогери

З маси думок почали виділятися перші блогери. Вони узагальнювали досвід і формували унікальний контент у своїх Живих Журналах і на форумах. Вони акумулювали аудиторію, вели з нею діалог у коментарях і значно на неї впливали. Таким чином, вони стали одними з джерел інформаційного поля і прообразом інституту лідерів громадської думки. Їхній розквіт припаде на етап соціальних мереж у 2010-х.

На цьому етапі блогери не мали істотного впливу, але вже ставали хорошими каналами вкидання інформації, як про сьогодення, так і про тоталітарне минуле. Через них же почали просочуватися і, що важливо, трактуватися зарубіжні кейси. У них з’являлися нові формати для донесення своїх думок. Хобі починало переростати в окрему професію.

# 3. Пошуковики

Саме з їхнім розвитком більшість отримала доступ до величезного масиву слабо структурованої і суб’єктивної інформації.

Поділу на об’єктивні і суб’єктивні факти не існувало. Досить було послатися на думку авторитетних іноземних учених — горезвісні «британські вчені». Або послатися на авторитетну думку містера Джонса. І все — інформація отримувала вотум довіри. Ключова причина цього — незнання англійської та погана орієнтація в міжнародному просторі.

У другій половині нульових у наше життя прийшли соцмережі в їхньому зародковому стані. З нас зняли інформацію про наші неформальні зв’язки, і ми нею з радістю поділилися — ціну було заплачено за можливість побачити фото однокласників.

До кінця періоду вже став зрозумілий величезний потенціал інтернету:

— маніпуляції загального характеру;

— збір чутливої інформації та персональні маніпуляції;

— безліч технічних інструментів маніпуляцій.

Потенціал був очевидний для всіх, окрім людей, які отримували безліч бажаних новацій з «чорним ящиком» того, як все це працює.

Потенціал був очевидний для всіх, окрім людей, які отримували безліч бажаних новацій з «чорним ящиком» того, як все це працює. Як і раніше, не існувало правил безпеки, проте відкривалися безмежні масиви інформації та можливість обмінюватися нею, можливості висловлюватись і самовиражатися.

Усе це вкорінило перспективні, але ще не масові на той час інструменти:

— канали вкидання інформації — інститут лідерів громадської думки;

— маніпулювання досвідом користувачів інтернету;

— особисті думки;

— основа для збору персональних даних, які люди віддавали добровільно;

— псевдоджерела інформації з гучними іменами, але фейковою суттю.

Це стало класикою в наші дні. А на той час інструменти стали сприятливою передумовою для формування віртуальних реальностей, у які порівняно швидко й легко почали занурювати ще невелику інтернет-аудиторію.

Важливий момент, який тоді зупиняв усі інновації з продукування інформаційних вірусів, — недоладне перенесення офлайнових технологій комунікації на онлайн.

Усе це відбувалося на тлі того, що традиційні джерела інформації остаточно стали власністю олігархів і отримали свій порядок денний, який чітко регламентували темники. А основні гроші в онлайні заробляли на джинсі — рекламний ринок був надто слабкий.

Старі джерела інформації починали дедалі більше впроваджувати західні фішки. З’явилися одиниці, які працювали за загальноприйнятими правилами журналістики. Та вони радше були винятком, ніж правилом.

Інститут незалежних ЗМІ пробував формуватися. Однак щойно якийсь ЗМІ здобував першу значну аудиторію, популярність, як влада й олігархи витісняли його в вужчі