Читати книгу - "Стань моїм першим, Адалін Черно"

Вводжу член до основи, витягую майже повністю і вганяю знову. Вона стогне. Гучно. Поруч із нею усвідомлюю, наскільки консервативний у сексі. Мені вистачає безшумного мінету та тихих жіночих оргазмів. Кіра ж так не вміє. Всю себе мені підносить на блюдечку. Розкрита, як на долоні, і я не дозволяю собі її обсмикнути.

Вона божевільна. І я заряджаюся цим безумством поруч із нею. Мені раптово починає подобатися її безпосередність. Вона не думає, як виглядає, не намагається «тримати обличчя», не демонструє себе в найсексуальніших позах.

Вона просто трахається. Зі мною.

Стискає мій член м’язами піхви, голосно скрикує, коли я нарощую темп. Беру її сильніше, потужніше, жорсткіше. Не стримуюсь і, відштовхнувшись від стіни, шльопаю її по сідниці. Судячи з гучних стогонів, вона наближається до оргазму.

Дивлячись на її прилипле до кахлю вологе волосся й закушену губу, виникає неконтрольоване бажання впитися в її шию й залишити там слід. Неконтрольоване, тому що за секунду саме це я й роблю. Притискаюся губами до м’якої шкіри на її шиї й залишаю там багряний слід. Кіра скрикує і, шепочучи впевнено «Кирило», тремтить від отриманого оргазму.

Я кінчаю за кілька митей. Фінальні поштовхи поширюють імпульси насолоди по всьому тілу. М’язи розслабляються, тіло стає важким для ніг. Я переводжу подих, усе ще тримаючи Кіру на руках. Вона мене обіймає й не відпускає, відхиляється, лише коли я прибираю одну її ногу зі стегна. Витягую член, Кіра сповзає з мене остаточно, притискається до плитки й усміхається так широко, що я не можу втриматись і теж усміхаюся.

Щоправда, за секунду мені стає не до сміху. Потягнувши за кінчик презерватива, я помічаю, що він порвався.

— Блть… ти часом не п’єш протизаплідні? — питаю в Кіри з надією, хоч і так знаю відповідь.