Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

Глава 17

- Не перебільшуйте, - відмахнулася я і швидко перевела розмову на іншу тему, яка не так бентежить: - Ця єдина мирна магія принца Аслека, чи є ще?

- Чому він вас так цікавить? - несподівано знову розлютився Дракон.

- Не тільки він, - поспішила запевнити у своїй лояльності. - Я ще хотіла розпитати і про інших принців, і про існуючі магії. Ви вперше зі мною заговорили як із людиною, а не підозрюваною.

Його високість навіть зупинився, спантеличений моїм одкровенням.

- Так ось чому на мене обрушився град питань, - усміхнувся він, а я навіть видихнула від полегшення.

І Дракон, виявляється, іноді може бути милим.

На його висловлювання знизала плечима:

- Треба ж мені десь видобувати інформацію, з книг особливо багато не впізнаєш.

«Та й не маю часу, щоб витрачати його на читання, тут життя на кону» – цього я, правда, йому не сказала.

- Думаю, вам сподобається мирна магія кронпринца, - продовжив цікаву розмову Дракон. – Його високість вміє бачити людей наскрізь.

- Як це? - поспішила я з питанням.

- Йому не потрібне довге знайомство, щоб зрозуміти, що за людина перед нею.

- Ось так відразу може сказати: хороший чи поганий? – перепитала я.

Він кивнув головою, посміхаючись моєму захопленню.

- І справді дуже чудова магія, будь така у всіх, скільки проблем можна було уникнути в житті, - протянула я глибокодумно.

Цю б здатність, та в наш світ перенести, скільки б людей не обпеклося, обираючи супутника життя, скільки шлюбів не розпалося.

- А він одружений? - вирвалося в мене перш, ніж встигла подумати.Зібралася вже забрати своє питання назад, боячись, що він знову розгнівається, але принц відповів:

- Так, - видав набагато спокійніше, ніж раніше про Сніговий барс. – І має двох дітей.

- Треба ж?! Мені здавалося, що всі принци неодружені, - здивувалася небагато. - А навіщо тоді стільки принцес у палаці?

– Скільки? – перепитав принц, якось надто глузливо дивлячись на мене.

– Троє, – відповіла очевидне.

- Вісім, - поправив він мене, а я ахнула у відповідь.

Виявляється, я нічого не знаю, і служба розвідки, в особі Мірани, погано працює.

- Тим паче, - наполягала вперто. - Навіщо стільки принцес?

Але він не відповів, і так все зрозуміло: щоб принці мали вибір. Чому тоді не кілька сотень дівчат зібрати? Вибирати, то вибирати. І де решта п'ятеро ховається? Хоча, адже я майже ніде і не була, і з палацом практично не знайома.

Ця тема почала мене злити, тому запитала інше:

- Що являє собою магія ілюзій? - Принц незрозуміло подивився на мене, і я поспішила уточнити. - Створювані образи матеріальні? Вони можуть завдати шкоди?

- Ні, - похитав головою Дракон. - Вони, як дим, видимі, але не відчутні.

- Ааааа, - простягла розчаровано, така чудова версія лопнула, але я не маю наміру на цьому зупинятися, тому продовжила з запитаннями: - А ті істоти, що на мене напали, ви сказали, що це не люди, але хто?

- Вони живуть у світі тіней і до нашого приходять тільки на заклик.

Я мовчала, вся перетворившись на слух. Невідомо, коли ще принцу заманеться зі мною поговорити, не можна упускати таку можливість.

- Щоб покликати їх сюди, проводиться складний ритуал, - продовжив принц Асгард.– Трудомісткий та дуже небезпечний. Щоразу, закликаючи у світ живих чужорідну істоту, людина втрачає частинку свого світла, частинку себе.

- А якщо всю себе втратить? - задала питання, і всередині, немов холодна грудка утворився.

Знову з'явилося почуття, що за мною спостерігають.

- Піде у світ тіней безповоротно, - відповів принц байдуже.

- Страшно! – видала я. — Це хто так сильно хоче мене вбити, що здатний на таке?

- Той, хто вже себе втратив у цьому світі, - сумно промовив його високість. - Ці істоти приходять лише раз, виконавши місію, вони зникають.

- А той звір, що напав на Сніжного барса, теж зі світу тіней?

Принц знову ствердно кивнув головою.

- Можливо, що на принца та істота напала випадково? -  стало тривожно, але я вже не могла зупинитися.

- Ні, - коротко кинув Дракон. - У них точна мета

- Значить, хотіли вбити саме другого принца та мене? – спитала схвильовано. - Але який тут зв'язок?

- Я теж хотів би це знати, - запевнив його високість і подав мені руку, щоб піднятися по ганку до будівлі бібліотеки.

За розмовою я не помітила, як ми прийшли.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍