Читати книгу - "Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер"

Глава 8

 

Емілія

Після розмови з Оленою про ту угоду та контракт думала, що гірше бути не може, та виявилось що то все лише квіточки. 

Не встигла розплющити очі, як отримала повідомлення про те, що завтра разом з улюбленим шефом Денисом Громовим лечу в Німеччину. 

Хіба не казка це все? Щастя просто переповнює мене. Так і хочеться врізати тому придурку по саме не хочу. Має особисту помічницю, от нехай з нею і летить. Яким боком я туди маю відношення?

Ще й сьогодні повинна знову зустрітися з Оленою та підписати контракт. Таке відчуття ніби знову проходжу співбесіду на роботу. 

Ну нічого, якось буде. 

Поки я приводила себе в порядок, мені подзвонила та сама Олена. 

За годину буде в мене... Чудово. День обіцяє бути насиченим. 

Снідаю, а потім трішки складаю валізу для завтрашньої поїздки. Мені сказали що їдемо на 2-3 дні. Потрібно бути готовою до всього. Хто зна, раптом знову доведеться піти на якийсь вечір, аби добряче насолити улюбленому шефу.

З думок виринаю в момент, коли чую дзвінок у двері.

Ну звісно, раніше я працювала лише на Дениса Громова, а тепер ще й на Олену Громову працюю. Не життя, а мрія. 

Швидко відчиняю двері, і молю аби усе це швидше закінчилось. 

Боюсь після всього цього мені знадобляться послуги психолога, якщо не психіатра.

Олена проходить в вітальну, та дає мені теку документів. Ну це точно занадто. 

– Я думала я просто підпишу контракт  і все. Чому тут так багато документів? – мене це все починає дуже напружувати. В яку халепу я зараз вв'язуюсь?

– Ось сам контракт, а це документ на твою нову квартиру, також тримай це список лікарів яких ти повинна пройти, – жінка по черзі вручаю мені різні папери, а я лише кліпаю. Наче в комедії зараз знаходжусь, тільки не розумію куди повинна сміятись. – Я повинна бути впевнена, що у тебе немає серйозних захворювань. Також я відкрила на тебе рахунок у банку. Ось документи. Там номер, код та інші реквізити, які ти повинна знати. Окрім цього я вирішила що варто, щоб ти знала про ситуацію в компанії детальніше, тому ось вся інформація за останні 5 місяців. Поки наче все, – жінка на секунду замислюється, а потім раптом заявляє. – А, до речі, ти ж розумієш що в разі невиконання контракту, ти повинна будеш виплатити компенсацію? – ви б бачили мій вираз обличчя. Мало того, що вона навантажила мене усіма цими папірцями, так тепер ще й про компенсацію говорить.

– Тобто я повинна буду виплатити компенсацію в разі, якщо ми з Денисом не одружимось в поставлений строк? Я правильно зрозуміла? – логіка просто на висоті. Можливо варто відмовитись, поки все не зайшло надто далеко?

– Так, все вірно. І повір компенсація куди більша за те, що ти отримаєш. Я знала, що ти розумна дівчина. Все швидко доходить, це не може не радувати. До речі, тебе зовсім не цікавить скільки ти отримаєш за все це? – чесно, це мене цікавить найбільше. Проте виховання не дозволяє прямо спитати. 

– Цікавить. Просто ви з таким захопленням про все розповідаєте, не хочу вас перебивати,  – натягую фальшиву посмішку. 

– Хм, будемо рахувати що я повірила. Отже, ти отримаєш 20 тисяч. 

– Ну, 20 тисяч гривень хороша сума. Я була впевнена, що отримаю куди менше, – щиро відповідаю, а Олена якось неоднозначно посміхається.

– Ні, ти не зрозуміла. Я заплачу тобі 20 тисяч доларів. Це серйозні речі, племінник для мене дорожче всього на світі. 

Щоооо? 20 тисяч доларів? Просто за те, щоб я одружила на собі цього хвалька. Та за такі гроші я готова до кінця життя вдавати його жінку. 

– Добре, тоді підпишімо контракт, – промовляю, намагаючись не показувати те, наскільки новина про суму підняла мені настрій.

– Так, звісно. 

5 хвилин і ось уже все підписано. Одна копія контракту у мене, інша в Олени. 

– Ти вже думала над тим, як почнеш зближуватись з Денисом? Ваші стосунки доволі напруженні останній тиждень. Як плануєш це змінити? – ох, ця жінка точно обожнює все контролювати. Цікаво, Дениса теж тримає у своєму кулаці? Хоча знаючи його, приборкати себе він точно не дасть. Ну нічого, я теж можу багато чого. 

– Не хвилюйтесь, усе в моїх руках. Завтра ми летимо разом у Німеччину, там я все і почну. Все буде прекрасно, не хвилюйтеся. 

– Тоді я спокійна. Чекатиму від тебе новин, а поки прощаюсь. До зустрічі. – вона встає і йде. 

Весь подальший день я літаю у думках, навіть уявити не можу, як повинна розрулити усю цю кашу, яку ж сама заварила. Не без допомоги Дениса звичайно. Проте, що сталось те сталось. Нічого не зміниш. 

Сьогодні потрібно лягти раніше, адже зранку виліт. 

Ні про що не буду хвилюватись. Буду діяти за обставинами. 

Все буде як буде... 

 

Денис

Увесь день я був наче на голках. Весь у своїх думках. 

Всі ці події які відбулись зі мною за останній тиждень збили мене з пантелику. Чорт, моє життя пішло до одного місця лише за тиждень. І все через це нестерпне дівчисько. Щоб її чорт побрав. 

Проблеми в компанії, угода з цим німцем, заповіт батька, одруження, і ця Ельвіра чи як там її. За тиждень розвалилось все, що я відбудовував останній рік. 

На годиннику 01:43, а сон навіть і не думає наглянути до мене. 

Сьогодні о 6:00 у мене виліт в Німеччину. Якщо я не виправлю все, що накоїла наша цінна працівниця, то компанії прийде кінець, і це не перебільшення. 

Стараюсь відкинути думки якомога далі, та хоча б трішки поспати. 

Ще й так невчасно згадую про слова Тимофія. Це ж яким я повинен бути божевільним, аби запропонувати дівчині стати моєю дівчиною? Фіктивною саме собою. Але в будь-якому випадку нам доведеться бути поруч, торкатись одне одного… Чи не захочу я під час обіймів просто задушити її?

 

Емілія

Всю дорогу до аеропорту я думала над тією ситуацією. Ну треба ж так вляпатися по самісіньке не хочу. Мало того, що мені треба якось спокусити шефа та одружити його на собі, щоб він ні про що не здогадався, так я мушу ще й розірвати всі зв'язки зі своїм життям. Ці умови просто приголомшливі, але діватися нема куди, як відмовлюсь, то сплачу таку компенсацію, що ого-го.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍