Читати книгу - "Жагучі серця , Ксана Рейлі"

Розділ 14

Вікторія

— Мені треба йти! — швидко сказала я, відсторонившись від Алекса.

— Чекай...

Але я вже не чула, а швидко поспішила в сторону мами. Мені стало соромно, що вона стала свідком моїх палких поцілунків з Алексом. Як багато мама бачила?

— Зараз аукціон розпочнеться, — мовила вона, коли я підійшла до неї. — Тато попросив знайти тебе, і добре, що це таки я пішла на твої пошуки.

— Не кажи батькові, гаразд?

Мама кивнула головою та дивно посміхнулася мені. Вона легко взяла мене за руку, глянувши в мої очі.

— Вікторіє, ти доросла дівчина, тому я не проти, якщо у тебе з'явився хлопець. Упевнена, що твій батько теж нормально б до цього поставився.

— Ні, він би не зрозумів, — приречено прошепотіла я. — Не в цій ситуації.

— Що відбувається? — поцікавилася мама, схиливши голову вбік. Після мого мовчання, вона оглянулася по сторонах та глибоко вдихнула. — Поговоримо про це вдома.

— Добре. Ти точно не скажеш татові про те, що бачила?

— Звісно, не скажу. Розкажеш сама про цього твого таємничого хлопця.

Мама усміхнулася, оглянувшись на те місце, де ще недавно стояли ми з Алексом. Я теж глянула туди, але його вже там не було. Мабуть, пішов іншою стороною.

— Чому ти так дивно усміхаєшся? — спитала я у мами, насупившись.

— Просто дещо згадала, — відповіла вона. — Ми з твоїм татом колись теж поцілувалися у тому самому місці. Це був наш перший справжній поцілунок.

Я ще більше насупилася від її слів. Що вона мала на увазі? Мама задумано дивилася в сторону альтанки, згадуючи своє минуле, а тоді міцніше стиснула мою руку.

— Нам час уже йти, Вікторіє.

Ми разом попрямували до парадного входу в палац. Саме там я побачила тата і Тео. Також очима знайшла Яна. Наші погляди зустрілися, і я винувато посміхнулася йому. Стало соромно через те, що я дала хлопцеві надію, а потім втекла та поцілувалася з Алексом.

— Ох, нарешті! Я вже почав хвилюватися, — сказав тато, коли ми підійшли до них.

— Мені було нудно і я просто вирішила трохи прогулятися, — пояснила я.

— Наступного разу візьми з собою Тео.

— Він її брат, а не охоронець! — обурилася мама. — Вікторія достатньо доросла, щоб самій вирішувати, з ким і де ходити.

— Коли це ми перейшли до того, що це ти захищаєш її, а не я? — Тато насупився. — Але це, мабуть, у вас якісь дівочі секрети. Не буду втручатися.

— От і не втручайся, Гордію!

Я засміялася та обійняла однією рукою маму, а іншою — батька.

— Я так сильно люблю вас, — сказала, цілуючи обох в щоки. — Ви — найкращі батьки в усьому світі.

— Ми теж тебе любимо, сонечко, — тихо мовила мама, обійнявши мене у відповідь.

— Почуваюся лишнім членом сім'ї, — пробурмотів біля нас Тео. — Але мене вже це не дивує. Я звик.

— Ну, що ти таке кажеш, любий? — Мама відійшла від мене та обійняла брата. Вона почала цілувати його щоки. — Ти мій найулюбленіший, найрозумніший та найкрасивіший синочок. Весь у свою маму.

— Ти розпестиш його, Поліно! — невдоволено буркнув тато.

— Тобі теж інколи треба проявляти любов до свого сина, — дорікнула вона. — У тебе є не лише Вікторія.

Те, як звучали з її вуст ці слова, неприємно зачепили мене. У дитинстві Тео часто ревнував батька до мене, адже тато завжди більше часу проводив зі мною. Думала, що це вже минулося, але я, здається, дуже сильно помилилася.

— Мамо, перестань мене цілувати, бо усі на нас дивляться! Краще ходімо вже на аукціон, інакше пропустимо все найцікавіше.

Коли мама відпустила його обличчя, він першим поспішив до входу. Помітила, що батьки переглянулися між собою. Тато взяв маму за руку, допомагаючи їй піднятися сходами в цій сукні. Я ж йшла позаду неї. Оглянувшись, почала очима шукати знайоме обличчя. Я побачила Алекса в компанії своїх рідних. Там був Захар, якийсь старший чоловік, молода жінка та маленька дівчинка. І, звісно ж, та липучка в червоній сукні, що тулилася до Алекса. Він стояв спиною до мене, тож не бачив, що я спостерігаю за ним. Та дівчина, напевно, відчула мій погляд, бо подивилася на мене. Вона фальшиво усміхнулася мені, а тоді потягнулася до Алекса й поцілувала його в щоку. Мабуть, вона думала, що це зачепить мене. Звісно, було неприємно, але я гордо підняла голову та переможно усміхнулася їй. Хоч як би сильно вона не старалася привернути увагу Алекса, я знала точно, що його серце належить мені...

— До тебе можна? — спитала мама, заглянувши в мою кімнату.

Я кивнула головою та зручно сіла на ліжку. Вже було пізно. Я встигла прийняти ванну, змити макіяж та перевдягнутися в піжаму. Прихід мами був цілком очікуваним для мене. Вона підійшла ближче до мого ліжка та сіла навпроти.

— Хотіла спершу поговорити з Тео, але він уже втік. Потайки пішов у гараж, сів на свій байк та рвонув кудись. Боюся, щоб він не зв'язався з поганою компанією.

— Тео занадто розумний, щоб так вчинити, — сказала я.

— Так, але... Але він ображений, Вікторіє. У нього такий вік, що хочеться уваги, а твій батько повністю зайнятий тим чемпіонатом.

— І мною, — пошепки додала. — Я ще раніше помічала, що Тео ревнує батька, але зараз така поведінка здається мені дитячою.

— Тому що ти завжди отримувала цю увагу сповна, а от він почувався обділеним. Я скажу Гордію, щоб він поговорив з ним завтра відверто.

— Так, це буде правильно.

— Ти не хочеш розповісти мені про те, що я побачила? — спитала мама, зацікавлено піднявши одну брову.

— Я б хотіла, але все так складно.

— Що саме складно?

Я підсунула ноги вище та обійняла їх руками, спершись підборіддям до колін. Мама уважно спостерігала за мною своїм проникливим поглядом.

— Я розумію, що це неправильно, — тихо зізналася. — Розумію, що нам не можна бути разом, але нічого не можу з цим вдіяти. У нього є дівчина, і він...

— Хто він, Вікторіє?

— Він — син Артура Садика.

Мама здивовано ахнула. От саме такої реакції я й очікувала. Спочатку здивування, а потім дорікання та довгий список причин, чому нам з Алексом не можна бути разом.

— О! Це...

— Це проблема! — різко сказала я. — Знаю, мамо. І чудово розумію, що наш з ним зв'язок з самого початку був помилкою. Потім розпочнеться чемпіонат, і з'явиться ще більша проблема. Ми з ним суперники, а почуття будуть лише заважати нам обом. Це так неправильно... Так неправильно.

Останні слова я прошепотіла декілька разів. Чомусь боялася глянути мамі в очі, бо думала, що побачу в них осуд.

— Вікторіє, — лагідно звернулася вона та міцно стиснула мою долоню, — інколи те, що ти вважаєш помилкою, насправді є найправильнішим рішенням у твоєму житті. Кохання неможливе без перешкод. Інколи воно жорстоке, болюче, викривлене, але буває й справжнє.

— Я не знаю, мамо. Не знаю, що між нами. Як зрозуміти, що це кохання?

Я уважно подивилася на неї, очікуючи її відповіді. Мама тепло усміхнулася мені.

— Ти це обов'язково відчуєш тоді, коли тобі буде добре з ним настільки, що ти не зважатимеш на те, що відбувається навколо. Це буде коханням тоді, коли ви обоє поставите свої почуття вище за всі свої мрії. Коли оберете одне одного серцем.

— Це буде важко, — прошепотіла я.

— Цей чемпіонат буде складним випробуванням для вас і ваших почуттів, — сказала мама серйозним тоном. — Він поставить тебе і його перед важливим вибором. Усе залежатиме лише від того, що ви виберете. Тоді й зрозумієш, чи справді між вами кохання. Інколи люди помиляються. Я теж колись зробила найбільшу помилку в своєму житті, коли мало не вийшла за хлопця, який використовував мене.

— Ти не казала мені про це.

— Ти ніколи й не питала. Я зробила багато помилок, але твій батько ніколи не був моєю помилкою.

— Тато... — задумано мовила я та важко видихнула. — Він не зрозуміє мене та не прийме моїх почуттів до Алекса.

— Ти занадто цінна для нього, щоб він відмовлявся від тебе через такі дрібниці.

— Думаю, що батькам Алекса наші стосунки теж не сподобаються. Чесно кажучи, я не знаю, що кажу. Ми ніби й не зустрічаємося. Всього лише поцілувалися кілька разів. Було важко протистояти спокусі, мамо.

— Знаю, — прошепотіла вона та міцніше стиснула мою руку. — Тільки не закривай своє серце для нього, гаразд? Я розумію, що ти звикла частіше розмовляти з автомобілями, аніж з людьми, але цей хлопець — не машина. Йому може бути боляче від твоїх дій.

— Чому все так складно?

Мама відпустила мою руку та ніжно обійняла моє обличчя. Вона легко поцілувала мене в чоло. Я заплющила очі, вдихнувши такий рідний солодкий аромат її парфумів.

— Ти обов'язково впораєшся з цим, — сказала вона.

— Ти ж не розкажеш татові про це? — спитала я, з надією глянувши на неї. — Не хочу, щоб він поки знав. Нам з Алексом треба спершу розібратися, що між нами.

— Не розкажу.

— Дякую, мамо. І за розмову, і за підтримку теж дякую.

Вона усміхнулася мені, а тоді підвелася з мого ліжка та вийшла з кімнати, залишаючи мене наодинці з настирливими думками.

Заснути мені вдалося аж під ранок, тож я добряче проспала. Ще ніколи не з'являлася на автодромі так пізно. Я вистрибнула зі свого автомобіля та поправила на собі спортивний топ. Тато дав мені сьогодні вихідний, але я вирішила, що було б непогано трохи потренуватися в тренажерному залі. Коли зайшла в будиночок, то нікого всередині не помітила. Мабуть, Алекс і Захар зараз тренуються. Від цього мені стало трохи спокійніше, але серце все одно шалено билося в грудях у передчутті зустрічі з Алексом. Цікаво, як усе буде після нашого вчорашнього поцілунку? Я задумано постукала ногою по плитці, поки набирала у пляшку холодну воду. Тоді я попрямувала коридором в сторону спортивного залу. Я перевірила у своїй маленькій спортивній сумочці наявність навушників. Та коли я відчинила двері в спортзал, то зрозуміла, що вони мені сьогодні не знадобляться. З колонок лунав якийсь важкий рок. Я скривилася, бо зазвичай не слухала такої музики. Виходить, у залі хтось є. Очима я знайшла Алекса, що в цей час підтягувався на планці. Він не бачив мене, бо був повернутий спиною. Я максимально тихо увійшла всередину та зачинила за собою двері. Поки він активно тренувався, я дозволила собі детальніше роздивитися хлопця. У нього було красиве підтягнуте тіло, в міру підкачане та струнке. Він не був сильно худий, що мені неабияк подобалося. Просто ідеальний. Я сперлася до стіни, прикусивши нижню губу. Мій погляд був прикутий до спини Алекса, до його м'язів, що тягнулися при кожному русі. Коли він зістрибнув на підлогу, то опустив голову та помахав руками, аби розслабити їх. Я випрямилася та підійшла до ноутбука, щоб вимкнути музику. У залі раптом стало дуже тихо. Було чутно лише важке дихання Алекса. Коли я глянула на нього, то помітила, що він звернув свою увагу на мене.

— Прийшла потренуватися, — пояснила я. — Ти ще довго?

— Я тільки почав, але якщо ти хочеш бути тут сама, то я...

— Чудово! Ми можемо позайматися разом.

Алекс спочатку насупився, а потім його губи розтягнулися в чарівній усмішці.

— Добре, — погодився він.

Я повільно підійшла до нього, намагаючись стримувати свою усмішку. Це було майже неможливо. Швидко пройшлася поглядом по його тілу. Ця вузька сіра майка так вдало підкреслювала кожен м'яз, що я на мить розгубилася. Зазвичай Алекс вдягав щось вільніше. Я глибоко вдихнула, відчуваючи, що мої щоки почервоніли.

— Почнемо з розминки, — сказала я та швидко відвернулася від нього.

Міцно стиснула долоні в кулаки, наказуючи собі зібратися. Я підійшла до столика з інвентарем та витягнула звідти дві скакалки. Одну з них передала Алексу.

— Нахили в сторони по десять раз, — почала командувати, наче справжній тренер, — одна хвилина бігу на місці та сто стрибків на скакалці. Так три кола.

— Ненавиджу скакалку, — пробурмотів хлопець.

— Я теж.

Ми усміхнулися одне одному. Після декількох секунд незручної тиші, я нахилилася спочатку вліво, тягнучи руку над головою, а тоді — вправо. Алекс зробив те саме. Потім ми разом пробігли одну хвилину, високо підіймаючи коліна. Після цього на нас чекали стрибки на скакалці. Розминка вийшла дуже активною, і вже після третього кола я важко дихала та добряче спітніла.

— Що далі, тренере? — спитав Алекс, зацікавлено розглядаючи мене.

— Дві хвилини відпочинку, — відповіла я, оглянувши зал. — Тоді перейдемо до силових вправ.

Ми присідали з гантелями, робили випади та стояли у планці. Це тренування було занадто жарким, а ще бентежним. Я постійно помічала на собі дивні погляди Алекса. Сама теж крадькома витріщалася на нього. Після трьох кіл пекла із силовими вправами, я жадібно пила воду, відчуваючи, як з мене стікає піт. Мій погляд знайшов Алекса з червоним обличчям та мокрою майкою. Він раптом підняв її, щоб витерти нею своє спітніле обличчя. У мене мало пляшка з руки не випала, коли я побачила його живіт з кубиками пресу. Я закашлялася та одразу ж відвернулася від нього, щоб Алекс не помітив, як сильно бентежить мене.

— Все добре? — спитав він.

— Так! — занадто голосно скрикнула я та натягнуто усміхнулася йому. — Просто дуже швидко пила і, здається, трохи не туди пішло.

Мої щоки ще більше почервоніли, коли я зрозуміла, яку саме дурню сказала. Зазвичай я вигадувала щось більш правдоподібне.

— Я хочу трохи повіджиматися, — заговорив Алекс, опускаючись на підлогу. — Треба, щоб ти сіла на мене, або лягла під мене.

— Що, вибач? — здивовано перепитала я.

— Мені потрібна вага або мотивація.

Ще більше розгубилася від його слів.

— Вага або мотивація, — як папуга повторила я. — Що ти маєш на увазі?

— Якщо ти сядеш на мене, то я отримаю потрібну вагу, а от якщо ляжеш піді мною — то мотивацію.

— І в чому полягатиме твоя мотивація?

Я підійшла ближче до нього, склавши руки на грудях. Алекс нахабно усміхнувся та підморгнув мені. Він піднявся у планку на руках і глянув на мене. Його очі загорілися в передчутті.

— Я буду опускатися та цілувати тебе. Більше віджимань — більше поцілунків.

— Он як?

Я засміялася та повільно підійшла до нього, звабливо виляючи стегнами. Здається, тренування стає цікавішим. Алекс піднявся ще трохи вище, щоб дати мені більше місця під собою. От же ж самовпевнений! Я нахилилася ближче до його обличчя.

— Якщо вибір за мною, — прошепотіла йому на вухо, — то я обираю лягти на тебе. Готуйся до ваги, Алексе! Я не така легенька, як ти міг подумати.

Я почула його розчарований стогін та задоволено усміхнулася. Перекинувши одну ногу через його тіло, повільно опустилася на нього. Відчула, як Алекс напружився піді мною. Я зручно розсунула ноги та лягла на спину хлопця, міцно зчепивши руки під його животом.

— Хух! — Алекс голосно видихнув. — Я готовий.

— Можеш починати! — скомандувала я.

Він опустився вниз, даруючи мені красивий вигляд на його біцепси, що напружувалися під час руху. Я спостерігала за цим дійством, затамувавши подих. Мою увагу привернула маленька крапля поту, що стекла з його шиї до плеча. Ще ніколи спітнілий вигляд хлопця не був для мене таким сексуальним, як у цей момент. Я швидко облизала свої губи, що раптом здалися мені надто сухими.

— Ще двадцять раз, — голосно сказала я та почала рахувати. — Один... Два... Шість... Одинадцять... Тринадцять...

Останні п'ять разів давалися йому дуже тяжко. Я чудово розуміла це, адже з моєю вагою віджиматися було складніше.

— Останній раз, Алексе!

Він потряс головою та глибоко вдихнув. Мені хотілося підбадьорити його на фінальний ривок, тому я легко торкнулася губами до його плеча. Хлопець, здається, ще більше напружився. Швидко провела язиком по своїх губах, відчуваючи злегка солоний смак.

— Ти щойно поцілувала мене в плече? — спитав він, важко дихаючи.

Я, мабуть, ще більше почервоніла. Добре, що він не міг цього бачити.

— Це для мотивації, — пропищала я. Мій голос звучав занадто тонко, тому я прочистила горло. — Починаю думати, що ти слабак!

Мабуть, мої слова зачепили його, бо він таки з голосним риком віджався останній раз. Я усміхнулася, відчуваючи всередині дивне піднесення. Здається, я пишалася ним. Це так дивно. Я вже хотіла забрати свої руки з його живота, як він раптом опустився та перевернувся зі мною. Я скрикнула, коли несподівано опинилася під ним. Не та поза, де я могла б почуватися головною. Алекс навис наді мною, дивлячись у мої очі. Пасма волосся були мокрими, а на чолі хлопця зібралися цівки поту. Я навіть не могла уявити, як сильно втомила його.

— Значить, ти думаєш, що я слабак? — спитав він, важко дихаючи.

— Ну, не знаю-ю-ю-ю, — протягнула я. — Як щодо ще п'ятдесяти віджимань?

Я підняла одну брову, кидаючи йому виклик. Знала, що Алексу подобаються наші ігри з викликами не менше, аніж мені.

— Ти ж розумієш, що п'ятдесят віджимань дорівнює п'ятдесятьом поцілункам?

— Розумію, — прошепотіла я та звабливо усміхнулася йому, — а ще хочу, щоб ти довів мені, що не слабак.

— Дві хвилини відпочинку — і я весь твій, Вікторіє.

Я кивнула головою, здивована тим, як його слова сподобалися мені. Вони вилетіли з його вуст наче стріла, що влучила мені в самісіньке серце. Алекс раптом опустився на мене, поклавши свою голову на мій живіт. Серце завмерло від відчуттів, що з'явилися всередині. Хлопець потягнув руки вверх біля моєї голови. Його дихання лоскотало мою шкіру, а губи ледь торкалися її. Я помітила, як затремтіли плечі хлопця. Мої руки опустилися на його біцепси. Я почала їх сильно терти, щоб допомогти йому розслабити м'язи. Через декілька хвилин Алекс, здається, оживився. Він піднявся з мене, а мені одразу ж стало холодно. Так подобалося, коли він був на мені, коли торкався губами мого живота.

— Ти казала, що тут є камери, — раптом згадав він.

— Я збрехала. Тут нема камер, але є шумоізоляція, — сама не розуміла навіщо сказала це.

Алекс дивно усміхнувся мені та раптом підвівся наді мною.

— Переходимо до мотивації, — сказав він. — Ти рахуй.

— Один! — мовила я, коли він опускався вниз.

Вже внизу Алекс швидко поцілував мене в губи та знову піднявся вверх. Його задоволена усмішка змусила мене так само усміхнутися.

— Мені починають подобатися такі тренування, — прошепотіла я, коли Алекс поцілував мене вдруге. — Треба частіше практикувати їх.

— Можемо хоч кожного дня, — сказав він, цілуючи мене втретє.

Я не могла стримувати свою усмішку, коли він опускався та цілував мене. Це було так приємно і так добре. Я забула про все на світі. У цей момент для мене існував лише цей зал і ми вдвох. Я бачила, що вже після тридцятого віджимання Алексу стало важко.

— Ми можемо зупинитися, — запропонувала я. — Ти втомлений.

— Я не слабак! — буркнув він.

— Знаю, що ні.

— Я маю поцілувати тебе ще двадцять разів, тому краще не відривай мене від цього захопливого процесу.

Я не могла не погодитися з ним. Мені цей захопливий процес, подобався не менше. Вже на п'ятдесятому разі Алекс опустився на мене всім тілом та поцілував сильніше, аніж до того. Я одразу ж відповіла йому та ще більше розсунула ноги, щоб він зручніше розмістився на мені. Його серце ледь не вистрибувало з грудей, дихання було важким, руки тремтіли, але Алекс продовжував цілувати мене. Я піддалася йому та дозволила цілувати мене так, як він цього хотів. Сьогодні він вкотре довів мені, що ніколи не здається...

— Це було найпекельніше та водночас найкраще тренування у моєму житті, — сказав він, коли ми вийшли зі спортзалу.

— Мені теж дуже сподобалося тренуватися з тобою, — зізналася я, усміхнувшись. — Вибач, що так втомила тебе.

— Я не проти, щоб ти втомлювала мене.

Алекс подивився в мої очі якось не так, як завжди. Я знала цей погляд, бо мій був таким самим. Ми хотіли одне одного. Після такого тісного зв'язку в спортзалі, я цілком ясно могла розуміти свої бажання.

— Алексе! — раптом неподалік почувся дівочий голос. — Де ти був? Я вже п'ятнадцять хвилин чекаю на тебе тут!

Я відскочила від Алекса, а коли повернула голову вбік, то помітила на диванчику його дівчину. Вона підвелася, кинувши на мене вбивчий погляд, а тоді підійшла до хлопця. Вона просто-таки повисла на ньому, обіймаючи за шию. Я глянула на Алекса, що винувато опустив голову та не відштовхнув її від себе. Мовчки проковтнувши образу, я поспішила геть з будиночка.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍