Читати книжки он-лайн » Сучасний любовний роман 💑💕📚 » Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець

Читати книгу - "Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець"

38
0
В повній версії книги "Слова на вітер" від автора Анні Ксандр, Софія Вітерець, яка відноситься до жанру "Сучасний любовний роман 💑💕📚", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець» від автора - Анні Ксандр, Софія Вітерець, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Сучасний любовний роман 💑💕📚" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець" з друзями в соціальних мережах: 
Коли життя підкидає конкурс – біжи. Потрібно їхати на острів – їдь. Там твій ворог? Переживеш. Не впевнений? Перевір. Він постійно підставляє тебе? Закохай в себе його дівчину. Вона взагалі марить про третього? Ее...розберешся. Але запам'ятай: ніколи не кидай слів на вітер.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 108
Перейти на сторінку:
Розділ 1. Айлін. Книга, якої не було.

– Каріме, що це? – запитала чи то розгублено, чи то розчаровано. – Я запитую, що це таке?!

– Запрошення на вечірку, – спокійно промовив цей нахаба, через якого я мало не зіпсувала собі зачіску. Цілісінький день робила, щоб зустрітися з Баязидом, а тепер що?

– Ти десь тут бачиш слово вечірка? З-поміж цих усіляких буквочок? Скільки ж їх може бути на одному папірчику? Це занадто. Чуєш мене, Каріме, занадто!

– Ви ж самі хотіли побувати десь поруч з Баязидом Ікмаїром, – дивиться на мене своїми великими ображеними щенячими очима. 

– Я говорила про вечірку! Нормальну вечірку з музикою, де нічогісінько не чуєш, з коктейлями та іншими знаменитостями, коли є привід вдягнути нову сукню, Каріме, – вже немов благаючи дивилася на нього, вчепившись в руку помічника. Зітхнула, дивлячись на листівку. – А зовсім не тихий зал з презентацією якоїсь дурнуватої книжки…

– То в мене дурнуваті книги, га? – лише його голос змушував моїх метеликів пурхати всередині, а коли ще й краєм ока побачила цього вусаня, що з якогось дива опинився тут саме тепер… Це просто жах! Так соромно стало перед ним… Та попри те навіть погляду не змогла відвести від нього.

– Ви просили ще й особистої зустрічі. В нього якраз було вільне вікно, – прошепотів Карім, м’яко відчеплюючи мої руки, бо я так і застигла, дивлячись на Баязида.

От і проси когось знайти тобі асистента після такого. Ну цей хоч довго протримався. А інші витримували не більш як тиждень. І що їм не так? За ті гроші, що я плачу, тисячі готові життя віддати, а їх все не влаштовує.

– Баязиде, ну що ти кажеш таке? – зіскочила на ноги й мало не підвернувши ногу, наблизилась на нього. Вийшло досить недолуго та незграбно, як на мене. Хоча й Баязид здивовано смикнув бровами, мабуть, чекав, що впаду. Втім, була не проти, якщо в його обійми. – Я не те мала на увазі. Вічно всі щось не те почують і починається. Айлін те, Айлін се, а я просто хочу бути собою. Говорити щирісіньку правду.

Зупинившись ледь не впритул, я ніяк не змогла втриматись, аби не насолодитись його парфумом.

– То хочеш сказати, що не ненавидиш книги? – привів мене до тями, грайливо поправивши неслухняну прядку. 

– Та ти що, – приклала руку до грудей. – Звідки ти таке взяв, не розумію.

Звісно, я гарна актриса… Але щоб ось так безбожно брехати Баязиду в очі? Та ще й ось так близько… Це понад моїх можливостей. Здається, він бачить мене наскрізь… Хоч би не занадто.

–  Ну так, ще й глухим обізвеш? – пролунав його неймовірний голос, вправно приховуючи усмішку, хоча очі досі ледь не пропалювали мене. 

– Не перебільшуй. Я просто була шокована словами однієї дівчини, от і переповіла їх Карімчику. Ну просто не могла стримати свого гніву.

Грайливо торкнулась пальчиками коміра його сорочки, всміхнувшись.

– О, так-так, звісно.

– Не віриш? – вдавано здивовано округлила очі й гордовито крутнулась на підборах, підійшовши до Каріма. І наче хто мене потягнув за язика: – Та я сама пишу. День і ніч над рукописом сиджу.

– Дуже на це схоже, – окинув він поглядом салон та особливо виразно знову поглянув на мої локони. – Тоді може даси почитати рукопис. Бачу, ти ще нігті не доробила. От зачекаю якраз. Буде як час згаяти.

От негідник. Я одразу ж розгублено глянула на Каріма, який просто відвів погляд, наче його тут немає. 

– Але я не брала його з собою, – що йому ще сказати? Не сидиться, бачте. Я його стільки виглядала, а він просто читати хоче? Що робити…

–  Мені й чернетка в телефоні підійде. Я книгами не перебираю.

– Та немає в мене рукопису з собою. Він лише на ноутбуці, де ніколи не вмикаю інтернет. Так точно нікуди не потрапить, – звідки це все взялося й чому я взагалі шукаю якихось виправдань?

– Дивна ти якась, – наші погляди на якусь мить зустрілись вже у дзеркалі, а потім Баязид зробив до мене кілька кроків. – Та все ж я хотів би якось побачити цю книгу.

– Та побачиш ти її. Через два-три місяці запрошую на презентацію.

Від подиву чорні брови Баязида так кумедно здригнулись, що ладна була розсміятись.

– Обов’язково прийду, – підморгнув він Баязид, дістаючи телефон, на який вперто продовжували приходити повідомлення.

Я лиш ледь всміхнулась, хоча ладна була вже розплакатись. І навіщо взагалі це ляпнула? Не сиділося мені, бачте-но, нудно бути зіркою. А тепер викручуйся, як та зміюка на сонці. Та відколи це актриси письменницями поставали? Я й в школі ні слова не написала. Навіть автографи роздавали фанатам замість мене. І що тепер робити?

– Таки ти дійсно якась кумедна, Айлін. Мабуть, я вже піду, – врятував мене Баязид, бо я ще чогось би встигла намолоти. – З голови вилетіло, що презентація незабаром. Та ще й моєї книги. Але до тебе обов’язково прийду. Навіть розклад звільню від будь-яких прем’єр чи мандрівок.

От впевнена, що тепер дивитиметься на мене, як на одну зі своїх недалеких шанувальниць… Ох, Айлін, знову ж ти влипла у щось! 

– Ага, добре. Чекаю, – промовила зітхнувши чи то від полегшення, чи то від передчуття проблем, з якими знову доведеться розбиратися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець"