Читати книгу - "Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева"

Глава 13

 П'ятий поверх гуртожитку виявився в рази світлішим, і якось теплішим, чи причиною тому був золотистий колір стін? Такий приємний, наче сонечко з перламутровими вкрапленнями. У коридорі лише п'ять дверей світлого кольору із номерками на них. Здається я потрапила в номер люкс, тільки для обраних, ну хоч на чомусь можна подякувати. Костя все ще йшов слідом, я прийняла вольове рішення закопати його назад сьогодні вночі, могли б і зараз, але мені відверто ліньки, очі злипаються і просто дико хочеться відпочити. Попереду ще чекає допит одного птаха, який відмовлявся покидати моє плече, благо природні потреби він контролював, і хоча б у пташиному посліді я не вимазалась, від мене і так несло пристойно.

Витіюватим ключем відчинила двері, варто було мені прокрутити чарівний ключик, як він просто розтанув, разом із замковою щілиною.

-Це що таке?

Для вірності перевірила з іншого боку, але й там була просто дивовижна гладь, ніби й не було жодного ключика.

-Зайди в кімнату. - прошипів у мене над вухом ворон, не думала що птахи так уміють, будь-яка змія втопилася б від заздрості.

Швидко прослизнути не вийшло, мені ще треба було непідйомний мішок затягти, який люб'язно стояв біля дверей. Заштовхнула в кімнату свого піднятого, поставила біля дверей як додатковий захист, може й не піду закопувати, у господарстві все знадобиться. Потім подивилася на нещасно схилену черепушку, і вирішила, що все-таки піду. У результаті обливаючись потом і покрехтуючи, я нарешті опинилася у своїй кімнаті. Точніше в одній із них.

-Ар, я і двері зламала? - спитала безнадійно, перебуваючи у жаху від того, що й так чималий борг перед академією виросте в рази, двері не виглядали дешевими.

Нарешті ворон покинув моє плече, і перелетів на спинку на вигляд зручного крісла.

-Це магічний замок, Кетрін. Ти, як господиня, відперла двері вперше ключем, охоронна система запам'ятала відбиток твоєї аури, тепер буде достатньо одного дотику, щоб вона знову відкрилася.

Полегшено видихнула, система безпеки тут на висоті.

-Отже. - простягла, кровожерливо розглядаючи ворона з-під напівопущених вій, губи самі по собі розтяглися в посмішці. - Почнемо допит.

Ворон не злякався, тільки злегка насупився і чхнув, мені здалося що птах маскував зовсім інший звук, але вдам що не помітила, тим більше ворони не сміються.

-Розкажи мені друг люб'язний, чому я раптом стала Кетрін Харон? - високошановне прізвище практично виплюнула.

-Бо сімейство Харон взяло тебе під опіку в цьому світі.

Задумливо накручуючи своє сиве волосся на палець, присіла в сусіднє крісло, на невеликому столику красувався маленький чайник, з якого виходив пар і чашка. Правда я не наважувалася пити, мало що там.

-Як ти дізнався, що я з іншого світу?

Ворон витріщив на мене круглі очі.

-Так ректор ж у кабінеті сказав, я ж не глухий.

Ледве не стукнула себе по лобі, адже й справді цей гидкий управлінець там розпинався особливо не переймаючись тим хто нас слухає в цей момент. Хоча чомусь, не знаю чому, мені здавалося що він і раніше про це знав, ось інтуїція, шосте почуття або що там ще просто кричали про це.

-Тобто до цього не знав?
Мені здалося, чи в нього в очах справді блиснув червоний вогник, але варто було мені моргнути, як усе зникло.

-Знав.

Говорив ворон без каркання, немов там, усередині нього був вбудований людський мовний апарат, в нашому світі цілком можливо його вже б препарували і на запчастини розібирали, щоб побачити що такого унікального приховано в цьому птаху.

-Коли дізнався? - він не блимаючи дивився на мене своїми чорними очима, наче гіпнотизував, я ж показово спокійно відкинулася в кріслі. - І можеш говорити з подробицями. Ці односкладові відповіді напружують, ти наче щось приховуєш.

Не дарма ж я була донькою свого батька, трохи навчилася вибивати співрозмовника з колії, хоча тут це було простіше зробити, враховуючи патріархальність суспільства, і те, що від жінки не очікують не те що запитань, а навіть розумних слів. Щоправда варто визнати, що це правило мало поширювалося на магічно обдарованих.

Вибити з колії ворона мені не вдалося.

-При встановленні зв'язку між фамільяром та господарем, фамільяр відчуває енергію останнього. Частина твоєї енергії чужа цьому світу, і вона поступово поглинає передану тобі магію, результат непередбачуваний, але цікавий.

Я сиділа відкривши рота від подиву, ворон птах без сумніву розумний, але не настільки ж.

-Слухай, а ти точно птах?

Ар уважно подивився на мене, здавалося навіть трохи подався вперед, принаймні перната шия злегка витяглася.

-У тебе є інші варіанти? - птах, який дивиться на тебе як на дурепу, і при цьому говорить з неприхованим скепсисом, це зазвичай дуже цікаве явище.

Щоб приховати незручність, і те що це йому вдалося мене злегка вибити з колії, а не навпаки, вирішила обстежити виділену житлову площу.

-Але чому все-таки Кетрін Харон? Не можна було залишити моє справжнє ім'я та прізвище? - запитала відчиняючи почергово двері.

-Ні, тебе взяв під захист певний рід, фактично рід Харон твої опікуни, і тепер будь-яка відповідальність за твої помилки також відбиватиметься і на них. - трохи помовчавши, Ар додав. - Здебільшого на них.

За першими дверима опинилася простора спальня, виконана в темно-синіх тонах, трохи похмуро на мій смак, але навряд чи в цьому питанні будуть зважати на мою думку,  хоча варто визнати обставлена кімната зі смаком. За другими дверима був цілком собі нічого такий санвузол, унітаз трохи дивний і більше нагадував чашу, але основні функції напевно виконував. Санвузол був сумісний, так що тут же розташовувалась і ванна мідного кольору. На полиці в коробках було щось пахуче. Було навіть щось, що нагадувало зубну щітку, і порошок, який пах м'ятою, так що з гігієною все має бути в порядку. Окремо порадував пухнастий халат, і великий рушник, що висіли на гачках. Я ще в будинку Насті та Захара зрозуміла що тут є  каналізація та водопровід, принцип дії був трохи інший, там щось із елементалями пов'язане, але суть одна.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍