Читати книгу - "Смерть для чайників, Літа Най"

– Так. З чого таке запитання?

– Просто якщо ти нічого не знаєш, про те, хто ти насправді, і в якому світі живеш, тут два варіанти: або ти прийомна і родителька сама нічого не знає, або вона повна ідіотка і приховувала від тебе найважливішу інформацію.

– Не перше і не друге. Мама мені рідна. Ми схожі як дві краплі води. І вона не ідіотка. Може в неї були причини мені не казати.

– Які можуть бути причини приховувати твою справжню сутність? Це насамперед небезпечно для тебе. Якщо ти гадаєш, те, що сталося сьогодні, було безглуздою випадковістю і невдалим збігом обставин, то ти глибоко помиляєшся. Рано чи пізно тебе б розкрили, а ненавченою ти завжди була б під загрозою.

Я задумалась. Звісно ж, я не хотіла думати, що моя мама наразила моє життя небезпеці. Та я не була впевнена, що вона взагалі щось знала. Ми все життя прожили у невеликому містечку під Черніговом. Не бідували, але й не дозволяли собі надлишок. Жили звичайним тихим життям. Я б навіть сказала надто тихим.

Мама працює вчителем фізики у школі та виховувала мене у кращих традиціях педагогів. Я була слухняною дитиною, некапризною, поступливою і вважала, що в житті головне залишатися доброю і справедливою людиною. Так, багато хто каже, що я надто ідеалістична і зайво романтична. Що життя складна та жорстока штука. Але я все одно думаю, що світ може стати трішки краще, якщо почати з себе. І я старалася. Вступила на бюджет до одного з найкращих закладів права, щоб допомагати людям. Хоча мама не хотіла, щоб я їхала до столиці. Казала, що переживає, як я там буду одна, і що зі мною може щось трапитися.

Мене ніби струмом вдарило. Мама не відпускала мене до Києва. Я все думала, що це материнське занепокоєння. Все-таки дівчина з глибинки і тут велике місто, мало що може трапитися. Але тепер мені вже не здається, що то було звичайне хвилювання. Пам'ятаю, як вона кричала, замикала в будинку, говорила, що поїду тільки через її труп. Тоді мені якось вдалося її вмовити, тільки вона постійно повторювала, щоб я була обережною. 

Раніше все це здавалося мені нормальним. Адже ми з мамою все життя були лише вдвох. Але раптом причина в іншому? І тепер мені важливо з'ясувати, чого так сильно боялася моя мама і хто я насправді.

– Розповідай, – впевнено заявила я, піднявши очі на Лілі. – Я хочу знати, що відбувається довкола.