Читати книгу - "Заспокійливе для химери , Козел Валерія"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У західній, гостьовій частині палацу, кожному новоприбулому виділили по кімнаті. Кімната, що дісталась Айші, хоч і була набагато меншою від її кімнати у маєтку Вієрте, але мала високі панорамні вікна і вихід на широку терасу з якої відкривався прекрасний вид на королівський сад. Її речі вже доставили і служниці почали готувати її до балу, який мав от-от розпочатися. Але Лукаса ніде не було. Батько сказав, що на цей раз його поселять зі всією прислугою, яка прибула разом із іншими гостями, і їй не варто про це хвилюватися. Та Айша все рівно трохи нервувала. Все таки, Лукас був не просто слугою, якого найняли на роботу. Хоч вона і наполягала на тому, щоб печать була непомітною, її все рівно не приховати повністю. Як би вона не ставилась до Лукаса, всі інші ставитимуться до нього як до раба, коли хазяйка того не бачитиме.
- Айшес!
Двері у кімнату відчинились і на порозі з’явились Регулус і Елеонор.
- Час йти! – Регулус підійшов до доньки і простягнув їй руку.
- Але батьку, я ще не бачила Лукаса, він…
- Айшес, - похитав головою граф, - в нас немає на то часу! Лукас там, де належить бути слузі.
- Але ж…
- Ніяких але! – Регулус починав дратуватись, - ходімо!
У супроводі прислуги і чотирьох лицарів Айшес з батьками прослідувала по довгому коридору до центральної частини палацу. Перед велетенськими білим дверима, оздобленими золотом, вони зупинились.
- Граф та графиня Вієрте, - оголосили за дверима.
- Зайдеш одразу після нас, - наказав Регулус, - не зганьбись. Пам’ятай хто ти є.
- Дебютанка сезону, леді Айшес Лілейн Вієрте! – оголосили знову і двері відчинилися.
У світлій залі всі затихли. Айшес впевнено увійшла у залу і схилилась у ідеальному, витонченому реверансі. Публіка захопливо дивилась на дебютантку, оцінюючи її з голови до п’ят. Дівчина трималась гідно. Елегантно крокуючи вона зайняла своє місце біля батьків. Погляд дівчини бігав по всім закуткам зали, поки нарешті вона не знайшла його. Лукас стояв у ряду із приїжджою прислугою. Він не зводив погляд з дівчини. Коли їх погляди пересіклись, юнак ледь помітно посміхнувся і Айшес заспокоїлась.
На цьому балу приїжджа прислуга мала бути присутня лише формально і на той випадок, коли особисто їхньому хазяїну щось знадобиться, не більше. Тому, Лукас був приречений стояти там зі всіма тими нещасними до кінця балу.
- Його Величність король Тейнар Амалір Ніл Лімерія! І Його Високість крон-принц Аймер Лавір Ніл Лімерія! – оголосили на весь зал і всі присутні схилились у поклоні.
З появою королівської родини бал офіційно розпочався. Старші чоловіки обговорювали політику і війни, жінки збиралися у групки та весело щебетали про нові фасони суконь. Дебютантки та юнаки з цікавістью продивлялися один до одного. Айшес стояла осторонь, міркуючи, як би це так непомітно поговорити із Лукасом. Батько приєднався до розмови із бароном Мальте та графом Тантель, матінка вже випивала келих вина зі своїми давнішні подругами за столиком. Вона мала всі шанси і варто було лише зробити крок, як заграла музика. В ту ж мить Айшу оточили юнаки.
- Леді Айшес, моє імʼя Зейн Келен, син графа Келена! Не відмовте у танці!
- Я Ерін Фішер, син віконта! Подаруйте свій перший танець мені!
- Леді Айшес!..
- Ох… - Айша розгублено дивилась на протягнуті до неї руки, до такої ситуації вона не була готова.
Хоча, вчитель танців завжди казав, що серед усіх запропонованих рук слід було обирати найтитулованішу. Отже, граф…
- Леді Айшес, - сяюча посмішка, золотаве волосся, зелені, наче смарагдові очі, - подаруйте свій перший танець мені!
- Ваша високість, - Айша на мить засумнівалась, але, схилившись у реверансі прийняла запрошення принца.
Він вивів її у центр зали, під захоплені погляди публіки. Його рука невагомо лягла на її талію, їх танець розпочався.
- Давно не бачились, леді Айшес, - посміхнувся Аймер, коли вони кружляли посеред залу, - нарешті я дочекався вашого дебюту.
- Ваша високість чекали на мене? – здивувалась дівчина, - чим я заслужила таку честь?
- Наша перша зустріч в академії, - відповів принц, - я ще не зустрічав дівчину, що була б настільки цікавим співрозмовником. Ви, леді Айшес, здивували мене. Тож, я з нетерпінням чекав на ваш дебют, аби наші розмови стали частішими. Ви ж не проти?
- Це велика честь для мене, Ваша високосте, - дівчина обережно схилила голову.
- Я чув, за цей час ви приборкали химеру, - продовжив Аймер, - це правда?
- Лукас мій дорогий друг, - сталевим тоном промовила Айша і в мить схаменувшись, додала спокійніше, - точніше… це не можна назвати приборканням. Я… ми… просто налаштували контакт і все.
- Он як. То чутки не брешуть, - Аймер різко розвернув її у танці, - ви дійсно дуже близькі.
- Не подумайте нічого поганого, Ваша високосте, - дівчина почервоніла, - Лукас мій компаньйон. І охоронець.
- І друг, - додав принц, - ви справді дуже відрізняєтесь від інших аристократів. Я б сказав, ви особлива.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заспокійливе для химери , Козел Валерія», після закриття браузера.