Читати книгу - "Присягнись, що моя, Поліна Ендрі"

Я слабо посміхаюся, бачачи, як на його обличчі мелькають сумніви. Швиденько на гарячому подаюсь уперед і цілую його в губи. Фредерік відразу перехоплює мене і цілує з божевільною грубістю, порикуючи як звір. Звісно, йому сподобалася така ініціатива, тоді як мене мало не вивернуло від цього поцілунку.

- Ну добре, - зітхає він, розм'якнувши від такого роду спілкування. – Я даю тобі останній шанс. Останній шанс, Елайно. І цього разу не смій облажатися.

Я видавлюю з себе ще одну посмішку.

- Повір, цього разу я точно не помилюся.