Читати книгу - "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"

    —  Не помилишся, це так.- підтвердив Невіс.

    —   Повинен додати, аварійні набори зазвичай перебувають у добре захищеному контейнері й не повинні постраждати.- сказав Троді.

     —  Але тут інша проблема. Токсичність палива всієї військової космічної техніки,- вимовив Невіс,- Якщо в цивільній техніці паливо можна ледь не голими руками тримати, то ось у військових для підвищень продуктивності про безпеку ніхто не думає. Але тут є і хороший момент, токсичність із часом зникає. На відкритому повітрі два-три дні і крім подразнення шкірного покриву нічого не буде.

      —   А ось цього я не знав,- задумливо промовив Ріг.

     —  Звідки тобі цивільному яйцеголовому про це знати, - махнув рукою Невіс, - Якби не база знань, що дісталася мені майже безплатно, яку я вивчив у вільний час, то і я про це не знав би, не люблять військові, коли знають про деякі їхні секретики. Адже це одна з причин чому військові судна можуть протистояти практично будь-яким цивільним судам. Енергоефективність реакторів одного класу навіть без раксаніту відсотків на сорок вища ніж на цивільному паливі.

     —  Думаю, наші організми взагалі не відчують жодного впливу. Навіть після ослаблення дарованих шахтою здібностей я так і не зміг прорізати каменем свою шкіру.- вимовив я.

     —  Так це так, - підтримав мене Ріг, - А тепер пропоную йти далі, я відчуваю в тому напрямок запах гару, а отже, там щось упало, - вимовив Ріг і вказав приблизно в північно-східному напрямку.

     —  Так підкріпилися, трохи відпочили і вперед. Нам потрібно пройти якомога більшу відстань, перш ніж почнуть пошуки тих, хто вижив, -- вимовив я, піднявшись із землі. Ох яке блаженство, що головний біль практично минув після вечері сирим м'ясом, не знаю, з чим пов'язано, але їжа мені допомогла впоратися з безперервним головним болем.

      Наступні півгодини шляху пройшли в одному Рогу відомому напрямку. Побачивши як він переміщається лісом, я навіть піднісся духом. Я вже ледь комплекс неповноцінності заробив, поспостерігавши за переміщеннями братів. Особливо Троді переміщався практично непомітно, у цьому йому допомагала його підвищена швидкість. 

      Коли дивишся на нього, то виникало відчуття якогось хижака, що переслідує свою жертву.  На Землі, я навіть в інтернеті ніде не бачив, щоб подібно рухалися. Кожен рух був розрахований, щоб якомога менше витратити енергії і при цьому залишитися безшумним.

      А ось Ріг переміщався навіть гучніше за мене. Знаю що невмінню друзів радіти не можна, але я не міг стриматися і навіть кілька разів на цю тему пожартував. Було видно, що Рог не проходив узагалі ніякої підготовки, а тому в нього рух лісом був схожий на рух дорогою.

       Я ж хоч у походи ходив у дитинстві, і щось із них відклалося в мене в підсвідомості, тож я був не найгаласливішим у нашій компанії. Навіть така невелика перевага приємно гріла мені душу. Так знаю, не можна заздрити друзям, але так влаштована людина, що вона радіє будь-якій перевазі навіть над близькою людиною.

     Мушу зазначити, що швидкість нашого переміщення лісом була дуже висока. Не можу точно оцінити, але те, що не менше десяти кілометрів на годину, це точно. Навряд чи я зміг переміщатися з такою швидкістю кілька годин поспіль до цієї раксанітової шахти.

     Та що там, я і годину на біговій доріжці з такою швидкістю ледве пробігав, а тут біг лісом із перешкодами, причому особливої напруги я не відчував. Приємно було відчувати себе сильним і витривалим.

     І якщо для мене з Рогом подібне було незвично і ми з подивом сприймали такі зміни зі своїм організмом, то ось Невіс із Троді могли й раніше так рухатися. 

    У них стояв спеціальний імплант на підвищення витривалості, завдяки якому вони були і до свого захоплення витривалішими за більшість людей. Щоправда пірати ці імпланти з них вийняли, шахта виходить повернула їм їхні можливості.

     Через пів години ми нарешті досягли чергової вигорілої ділянки лісу. Цього разу тут лежало щось більше за атмосферний винищувач. І навіть зараз від нього несло жаром. У деяких місцях корпус досі був червоного кольору. Мабуть цей корабель продовжував горіти дуже довгий час.

     Невіс із Троді, побачивши цей корабель, крикнули нам бігти звідси куди подалі, ми не роздумуючи кинулися за ними. Усе таки вони були нашими військовими фахівцями і знали краще, що робити в подібних ситуаціях.

     —  Це аварський бомбер,- віддихавшись від дуже швидкого бігу, промовив Невіс.

     —  Під час останньої війни між аварцями й атаранцями ці бомбери використовувалися для придушення живої сили противника на поверхні планети. Самі гіпердвигуном не володіють, але в космосі літають без проблем. Головна ж біда цих бомберів у їхній вибухонебезпечності... - Підхопив слова Невіса Троді.

      —  Зазвичай при пробитті відверто паршивого енергетичного щита детонували бомби, розміщені на борту. - продовжив Невіс,- Кожна бомба не особливо потужна, тож важкий скаф утримає її вибух щоправда один. 

      —  На борту подібних машинок понад тисячу подібних бомб. Не знаю чому бомбер ще не вибухнув, але при його вибуху в радіусі кількох кілометрів мало що живого залишиться. Я б не ризикував лізти в його нутро, бомби можуть здетонувати в будь-який момент.

     —   В інформації з тієї війни вказувалося, що ці бомбери зазвичай збивали на самому початку бою, і вони не встигали скинути й половини свого смертоносного вантажу... -підтвердив слова брата Невіс. Взагалі було кумедно спостерігати за тим як вони один за одним закінчують речення. Раніше це помітно не було, ми з ними зблизилися тоді, коли в Троді здатність прокинулася, і він був дуже неговірким. Зараз же йому в рази простіше було з нами спілкуватися, ось і почав він частіше говорити.

      —  Тоді пропоную просто обійти кругом цей бомбер. Може далі ще чогось наш нюхач винюхає.- жартівливо запропонував я.