Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Розділ 16

Анна сиділа на лавці біля темної набережної. Холодний вітер проймав до кісток, але вона навіть не помічала цього. Її думки були хаотичними, розбитими, розкиданими по шматочках, як уламки скла після удару. Вона не знала, що відчуває зараз – страх, злість чи просто втому.

Раптом поряд хтось сів. Вона підняла очі і побачила Мирона – брата Алекса. Він виглядав спокійним, але його погляд був гострим, ніби він вже все знав.

— Ян щось тобі наговорив? — його голос був рівним, без емоцій, але Анна відчула в ньому приховану напругу.

— Не зовсім. Просто дав мені зрозуміти, що тут все набагато серйозніше, ніж я думала, — відповіла вона, намагаючись стримати тремтіння в голосі.

Мирон кивнув, ніби підтверджуючи її слова. Він трохи нахилився вперед, опершись ліктями на коліна.

— Чого ти боїшся, Анно?

Вона здригнулася від його прямого запитання.

— Я боюся, що не впораюся… Що це все не для мене… Що Алекс…

— Що Алекс змінить тебе? — перебив її Мирон, уважно вдивляючись у її очі.

Вона на мить замовкла, а потім ледь чутно прошепотіла:

— Так…

Мирон тихо зітхнув і подивився вдалечінь, ніби щось згадуючи.

— Алекс не такий, як тобі здається. Він не просто бос. Він людина, яка не може дозволити собі слабкість. І коли він вирішує щось – він не відступає

Анна стиснула руки в кулаки.

— Але я не хочу, щоб мене змушували жити за чужими правилами! Я не хочу бути просто ще однією частиною його світу, підлаштовуватись під усе, що він каже!

Мирон знову подивився на неї. Його погляд був серйозним, але без злості.

— Тоді не підлаштовуйся.

Вона здивовано підняла голову.

— Що?

— Якщо ти не хочеш, щоб тебе поглинула ця гра – навчися грати за своїми правилами. Алекс сильний, але знаєш, що робить його слабким?

Анна похитала головою.

— Він не вміє відмовляти собі в тому, що хоче.

Ці слова прозвучали дивно, навіть трохи небезпечно.

— Ти думаєш, що я можу якось вплинути на нього? — її голос тремтів.

— Ти вже вплинула. — Мирон посміхнувся куточками губ. — Просто ще не розумієш цього.

Анна хотіла щось відповісти, але в цей момент її телефон завібрував. Вона глянула на екран – повідомлення від Алекса:

"Повернись. Ми не закінчили розмову."

Вона знову глянула на Мирона, шукаючи в його обличчі відповідь, що їй робити.

— Це твій вибір, Анно, — тихо сказав він.

— Але пам'ятай: якщо ти повернешся, дороги назад вже не буде.

Анна закрила очі на мить. Її серце билося швидко, адреналін стікав по венах, а рішення, яке вона мала прийняти, змінювало все.

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍