Читати книгу - "Риль. Любов дракона"

більше і більше, грудка радості. Їй захотілося встати на спину дракона, розкинути руки, як крила, і увібрати політ кожною клітинкою свого тіла. Нехай хоч в мріях, хоч на мить відчути себе вільною від земного тяжіння, вільною настільки, щоб злетіти в повітря, промайнути над морем, ловлячи повітряні потоки, впасти вниз, загальмувати в останній момент, зависнути над водою, а потім стрімголов злетіти вгору. Шкода, що вона — людина. В цю мить мимоволі заздриш драконам, одноосібним господарям неба.

Вдалині зеленою плямою виднівся острів. Майже круглий, щедро вкритий лісами і обрамлений жовтою смужкою піщаних пляжів, він так і вабив повалятися на м'якому піску, зануритися в найчистішу воду лагуни.

Риль в нетерпінні засовалася на спині дракона. Зупинка їй була потрібна давно. Цього разу вона не стала чекати, поки її розв'яжуть. Набридло відчувати себе безпорадною. Швиденько звільнилася і зісковзнула з гарячого боку на не менш гарячий пісок.

Поки дракони розбивали табір, дівчина вирішила прогулятися. Відшукавши ледве помітну стежку в зеленій стіні лісу, вона з насолодою ступила під захист дерев. Йшла, помічаючи все більше розбіжностей з рослинністю рідного світу. Таке дерево з великими фіолетовими листям вона не зустрічала жодного разу. А знайомі серцеїдки росли упереміш з жовтими квітами невідомого сорту. Схоже, її занесло на крайній світ в їх зв'язці. Зітхнула — коли ще сім'я добереться до цього місця. Є й позитивний момент — у неї буде шанс встигнути розплатитися з драконами до повернення додому.

Вона повинна витрусити з крилатих правду, вирішити їх задачу і повернутися назад, якщо не в саме містечко, то хоча б на те узбережжя. Перше правило, якщо хочеш бути врятованим, — сидіти на місці, а не бігати по світу на спині дракона. Інакше шукати її можна до старості. Хоча ні, до старості не вийде. Вона ж пройшла установлення на ініціацію на першому курсі і зараз у неї всередині немов годинниковий механізм заведений. У певний час спрацює заклинання, що будить силу. Ось тоді бажано, ні, просто необхідно, щоб хтось із наставників був поруч. Шанс вижити у ініційованого мага поодинці близиться до нуля, а в її випадку, з домішкою драконячої крові, він набуває від’ємного значення.

Стежка, звиваючись між коренів дерев, виринула з-під зеленого шатра, утвореного хитросплетенням гілок і листя, на відкритий простір. Скелі щільною стіною височіли над деревами, а з них блискучою змійкою звивалися вниз потоки води. Вони падали з висоти в кам'яну чашу, розбиваючись на тисячу бризок, спалахуючи тисячами веселок. Вода манила своєю усамітненням і прохолодою. Риль коливалася недовго. Роздягнувшись, вона пірнула в зелену гладь, відчувши, як стискається серце від холодної води, як кров, завмерши, біжить по жилах з ще більшою силою.

Дівчина допливла до водоспаду, постояла під його тугими струменями. Тіло поступово поверталося до життя. Особливо окрема частина, яку вона відсиділа на жорсткій драконячій спині… Виходити не хотілося, але треба було повертатися. Ще, чого доброго, дракони вирішать перевірити свою підопічну, а вона зараз не в тому вигляді, щоб безкарно зустрічатися з чоловіками.

Риль підпливла до берега, злодійкувато озирнувшись на всі боки, вискочила з води і квапливо стала одягатися. Ледве помітно ворухнулися кущі на протилежному березі водоспаду. Чиясь тінь нечутно ковзнула в сторону, прямуючи в бік пляжу.

Через кілька хвилин оновлена Риль з мокрим волоссям з'явилася на березі. І застала мирну картину. На пляжі курився дим зі складеного вогнища, а самі дракони як очманілі носилися по лагуні, озброївшись палицями з прикріпленими на кінцях гарпунами. Періодично вони кидали їх у воду, і з засмученими криками діставали свою зброю з піску. Рибина немаленького розміру кидалася між трьох рибалок, марно намагаючись уникнути долі бути з'їденою на вечерю зголоднілими драконами. Але на шляху втечі незмінно вставала чоловіча фігура, а гостре лезо, хижо блиснувши на сонці, спінювало воду в небезпечній близькості від риб'ячої шкіри.

Нарешті їм набридла забава, і точний удар Кестірона пронизав голову риби, перервавши її життя. Дракони урочисто винесли здобич на берег, потім двоє потягли чистити і мити майбутню вечерю, а третій зайнявся багаттям.

Сонце сідало за обрій, прикрашаючи наостанок в рожеві тони весь світ, який немов налаштовувався на мирний, романтичний лад в цю годину. Заспокоювався невгамовний бриз, затихали крики морських птахів, хвилі ліниво завмирали, лише злегка накочуючись на берег. Перші зірки з цікавістю оглядали свої володіння, на яких були відсутні цілий день.

Навколо багаття розташувалися четверо. Три дракони ліниво копирсалися в тому, що залишилося від запеченої на багатті морської красуні. Риль б з'їла ще шматочок, але, на жаль, шлунок у неї не драконячий, і вона так наїлася, що останній шматок увіпхала вже насилу.

Ластіран із задоволеним виглядом ліг на спину. Над ним зоряною ковдрою розкинувся небосхил. Місяць, великий, круглий і сирно-жовтий висів над горизонтом. Ніч неквапливо, але невблаганно вступала в свої права. Кестірон раптово ляснув себе по лобі і, різко схопившись на ноги, кинувся судомно переривати їх багаж. За мить він з переможним виглядом тримав в руках обплетену тонкими прутами пляшку з вином. Його товариші вітали знахідку схвальними вигуками. Пляшка пішла по колу. Ластіран, секунду повагавшись, все-таки передав дівчині вино. Риль обережно сьорбнула напій і заплющила очі від задоволення. Вино було не просто хорошим, воно було чудовим. Не занадто терпким, не дуже солодким, з приємним фруктовим ароматом. Таке вино відлякує смуток і печаль, відкриває шлях в серці для радості, легкості і веселощів.

Ситий дракон — добрий дракон, а добрий дракон говіркий.

— Ви дійсно брати?

— Так, — кивнув Ластіран, — у нас одна мати, але різні батьки. Мій батько — другий чоловік в Гнізді, — побачивши нерозуміння на обличчі дівчини, пояснив: — У дракониці шлюбний період настає три-чотири рази протягом їх життя, приблизно раз у десять років. Коли дракониця приходить в охоту, — Ластіран запнувся, покосився на Риль, але все ж продовжив: — будь-який дракон має право битися за неї. Переможець отримує драконицю і право заснувати або продовжити рід сім’ї. Мій батько воював двічі і переміг, — в голосі дракона зазвучала гордість, — тому в нашому Гнізді лише два батька, але не це головне. Зате у нас найкрасивіша сестра на всіх драконівських землях.

На обличчях трьох драконів заграли дружні посмішки.

— Отже, ваші дракониці не можуть вибирати собі чоловіка? — насупилася Риль. Їй виразно уявилася гордо сидяча на увиступі скелі ящірка, чомусь вугільно-чорного кольору, а навколо за неї борються дракони. Один за іншим вони падають з переламаними крилами вниз, а переможець підлітає до своєї обраниці. Він