Читати книгу - "Коли курява спаде"

class="book">Я ж, ставши спадкоємцем, не мав тепер що робити, тож пішов на вулицю випити горілки.

Корчмар повідомив мені, що його брат утік до китайських земель і записався до лав китайської армії. У листі брат написав йому, що вони незабаром виступають у похід бити червоних китайців. За роки поневірянь брати побували в багатьох місцях у китайців та в інших народів. Корчмар заявляв, що вони з братом вільно говорять щонайменше трьома мовами і можуть порозумітися шістьма-сімома мовами.

— Шкода, — зауважив я на це.

— Іноді я думаю, що якби ти не належав до родини Мерці, то ми б з братом пристали до тебе й працювали на тебе. Не знаю, чи зможе повернутися мій брат, адже він не дуже хоче мститися, а хоче чесно й відкрито вбивати людей, тому й записався солдатом і пішов на війну, — сказав корчмар. — Тож тепер прийшла моя черга вбивати туси Мерці.

Я повідомив йому, що туси Мерці приїхав сюди.

— Гаразд, то я нарешті вб'ю його і по всьому, — коли він це говорив, на його обличчі з'явився засмучений вираз.

Я спитав його, чому він так засмутився.

— Якщо я вб’ю твого батька, тоді ти вб’єш мене — хіба ж то не буде дійсно по всьому?

— А якщо я не вб’ю тебе?

— Тоді я вб’ю тебе, адже ж тоді ти станеш туси Мерці.

Корчмар попросив мене привести туси до нього в корчму випити горілки.

— Ти поспішаєш з усім покінчити?

— Я спочатку хочу зблизька роздивитися свого ворога, який убив мого батька.

Однак я знав, що він все-таки хоче розквитатися з ним.

Через декілька днів, коли туси й обидві пані вдосталь насолодилися мистецтвом фотографування в виконанні Аїра, я узяв його в поселення, щоб показати, як Соднам Г’ялцен зі своїми людьми збирає податки і як люди отримують срібло на підставі папірця в банкірському домі, яким завідує наставник Хуан.

Вже після того ми увійшли в корчму. Її власник поставив перед туси піалу горілки дуже темного кольору. Проте я знав, що в його корчмі такої горілки немає, тож вкинув у цю піалу дохлу муху. Звісно, що в такому випадку туси покликав корчмаря замінити йому горілку. Коли той ніс нову піалу, я вилив рідину зі старої прямо йому на ноги. Рідина пропалила його шкіряні чоботи.

Батько випив горілку й пішов.

Корчмар охопив руками попечені отруйною горілкою ноги й застогнав.

— Паничу, ти що, боїшся, що я, отруївши твого батька, відразу ж і тебе вб’ю? — спитав він.

— Ні, я боюся, що мені відразу ж доведеться вбити тебе, а ти ж навіть сина не маєш, щоб за тебе помстився. Тож давай швидше одружуйся й народжуй по собі месника.

— Але ж тоді це не буде вважатися по всьому, — сказав він, розсміявшись. — А мені потрібно так, щоб дійсно з усім покінчити. Я ж казав: треба, щоб було по всьому. — Потім він ще спитав мене: — Знаєш, скільки ми з братом зазнали лиха через те, що наш батько одного разу помилився? Тому я не буду народжувати сина для такого самого лиха.

Мені зробилося шкода його.

Коли я вже виходив, він додав позаду мене:

— Паничу, так ти змушуєш мене вбити тебе відразу ж після твого батька.

Я навіть не обернувся, але про себе подумав, що цей бідолаха багато язиком патякає. Так і його молодший брат — ніколи б не вбив мого брата, аби не допомога того фіолетового одягу, що належав невинно загиблій душі. У минулому вбивці-месники не роздумували так багато. Отже, якщо правду говорять, що за останні роки світ сильно змінився, то це — яскраве тому свідчення.

Увечері, коли я вже збирався спати, до мене увійшов батько. Він сказав, що сьогодні я врятував йому життя, а завтра вранці він збирається відрядити людину вбити того чоловіка й спалити його корчму, хоча там і немає чого палити. Я навів туси декілька аргументів, чому так не слід робити.

— Це — так само, як і ти не віднімаєш в мене престол туси, хоча можеш відняти? — спитав туси, подумавши трохи.

Я теж подумав, що дійсно тепер нема нічого, що завадило б мені отримати місце туси Мерці, однак я дійсно сам не маю намірів змушувати його звільнити це місце.

— А от твій старший брат так би й зробив, — сказав батько.

Однак брата вже було вбито. Я не став говорити, що тоді він не збирався насправді поступатися йому своїм місцем, я тільки сказав:

— Я — твій інший син. У нього була одна мати, а