Читати книгу - "Червоний РубІн , Arachne "

- Ти не розумієш всієї суті, - повільно промовив він. — Рубін не можна знищити найпростішим методом. Сила, що міститься в ньому, — це не просто артефакт. Це давня магія, яку важко контролювати. Усі, хто намагався вбити його, провалилися. Але якщо у вас є план... якщо корона дійсно знає, як зупинити його, то я готовий спробувати.

Елін стиснула руку брата, її голос був сповнений ніжності:

- Йоаким, ми не залишимо тебе. Ти надто важливий для нас, для мене. Ми битимемося до кінця, як сім'я.

Йоаким глянув на неї, і в його очах з'явилося тепло, якого давно не було.

- Дякую, Елін. Я сподівався, що не доведеться залучати тебе до цього. Але, здається, доля вирішила інакше.

Фредерік підвівся і глянув на них обох.

— Отже, тепер ми маємо одну мету. Ми повернемося до королеви та з'ясуємо, який план вона приготувала. Але перш ніж ми вирушимо далі, — він глянув на Йоакима, — тобі треба розповісти нам усе, що ти знаєш про рубін. Будь-яка деталь може допомогти.

Йоаким глибоко зітхнув, ніби збирався розповісти історію, яку хотів би ніколи не згадувати. Його погляд поринув у минуле, а голос став тихим, але проникливим.

- Рубін... - почав він. — Його історія стара як світ. Цей камінь не просто коштовність. Він був створений ще в давні часи, коли магія не була міфом, а реальною силою, здатною змінювати долі. Його сила полягає у крові древніх правителів та його ворогів. Вважається, що він може дати владу над смертю та життям, але лише тим, чия кров пов'язана з його таємницею.

Елін і Фредерік уважно слухали, а тиша кімнати, здавалося, стала більш гнітючою.

- Коли мені було 16, - продовжив Йоаким, - я знайшов його. Спершу я не розумів, що то за камінь, але потім почав бачити сни. Вони були дивні, тривожні. У цих снах я бачив людей, яких ніколи не знав, але вони говорили зі мною, ніби я був їхнім нащадком, їхньою останньою надією. Тоді я зрозумів, що моє життя більше не належить мені. Я став Охоронцем.

Йоаким зробив паузу і, нахилившись, дістав невеликий шкіряний мішечок з-за пазухи. Його рухи були повільними, майже ритуальними. Він відкрив мішечок, і у світлі тьмяних ламп вони побачили його — Червоний Рубін. Камінь сяяв слабо, але його світло було неприродним, наче випромінюючи енергію.

Фредерік мимоволі зробив крок назад, а Елін затамувала подих. Магічна сила, що виходить від рубіну, була відчутною. Раптом холод пробіг по їхніх тілах, наче цей давній артефакт викликав не лише трепет, а й страх.

- Він не просто камінь, - Йоаким знову заговорив, не зводячи очей з рубіна. — Його сила небезпечна, бо вона пов'язана із самим життям. Якщо камінь потрапить до рук "Тіні" або Магістра, вони можуть використовувати його, щоб викликати хаос. З його допомогою вони зможуть маніпулювати людьми, панувати над ними, а найстрашніше - ніхто не зможе їм завадити. Його не можна просто знищити, — його голос здригнувся. - Він прив'язаний до моєї крові. Якщо я загину, то рубін може втратити свою силу. Але якщо хтось із моєю кров'ю захопить його, вони стануть невразливими.

Елін зробила крок вперед, її очі були сповнені тривоги.

— Отже, ми повинні захистити тебе за всяку ціну. Якщо "Тінь" або Магістр дістануться тебе, вони отримають необмежену владу.

Йоакім кивнув.

— Але це не так просто. Я не можу вічно бігати. І я не можу назавжди ховати рубін. Він шукає вихід, він... тягнеться до тих, хто прагне його сили. Навіть зараз, - він глянув на Фредеріка та Елін, - ви відчуваєте його вплив.

Фредерік стиснув руки в кулаки, намагаючись придушити страх.

- Ми знищимо його. Корольова знає, що потрібно зробити. Але для цього тобі доведеться довіритись нам. Ти не один у цій боротьбі.

Йоакім закрив мішечок і сховав рубін назад.

— Я вам довіряю, але часу у нас мало. Вони вже близько. І якщо ми не встигнемо — цей камінь упаде до рук тих, хто зруйнує світ.

***

Фредерік, уважно оглядаючи приміщення, напружив слух, намагаючись вловити хоча б найменший звук. У голові пульсувала одна думка: "Треба терміново вибиратись". Він повернувся до Йоакима, намагаючись зберегти спокій, хоча всередині все кричало про тривогу.

— Спочатку треба знайти вихід звідси і зв'язатися з нашими людьми, — сказав Фредерік, дивлячись на Йоакіма. — Ми надто довго перебуваємо поза зв'язком. Якщо щось піде не так, вони почнуть шукати нас у невідповідних місцях.

Йоаким кивнув, розуміючи, що часу у них справді небагато. Він витяг із-за пазухи маленький компас, трохи незвичайний на вигляд, з якимись дивними символами по краях. Елін подивилася на нього з подивом.

- Цей компас допоможе, - спокійно сказав Йоаким, - він вказує не на північ, а на найближчий безпечний вихід із підземель. Це один із небагатьох артефактів, які я знайшов разом із рубіном.

Він почав вести їх уздовж стіни, поки вони не дійшли до невеликих дерев'яних дверей, майже прихованих у темряві. Фредерік і Елін з подивом оглянули її - вона явно була старою, але, судячи з її вигляду, її давно ніхто не використав. Йоаким, трохи повагавшись, штовхнув двері. Вона видала скрип, відкриваючи перед ними вузький коридор, що веде кудись униз.

— Цей шлях не відомий багатьом, — сказав Йоаким, дивлячись на коридор. — Тут раніше ховалися бунтівники та ті, хто ховався від влади. Він веде прямо до одного із старих виходів, через які можна вибратися назовні, минаючи основні катакомби.

Фредерік виглянув уперед, вдивляючись у глиб коридору, але там було надто темно, щоб щось розрізнити.

— Схоже, ми не маємо вибору, — сказав він, активуючи ліхтар на своєму поясі. - Ходімо. Елін, будь напоготові.

Елін кивнула і ввімкнула свій ліхтар, спрямувавши його в темряву. Вони пішли вузьким коридором, рухаючись обережно, кожен крок віддавався луною. Тиша була гнітючою, і іноді чулися лише приглушені звуки крапель, що падали зі стелі.

— Ми вже близько, — промовив Йоаким тихим голосом, ніби боявся порушити цю дивну тишу. — Скоро вийдемо.

Раптом у коридорі почало пробиватися тьмяне світло. Вони наближалися до виходу, який був замаскований серед старих обвалів та природних руйнувань катакомбів. Йоаким відчинив ще одні двері, які вели до більш просторого проходу, яким уже можна було йти без побоювання провалитися або заблукати.