Читати книгу - "Гармонія , Анна Стоун"

Розділ 62. Битва за Резенфорд

Катана

Канна прикрила очі долонею, опустившись на стілець. Вона щойно надіслала листа Мерліну про напад на Віджио. Що далі робити вона не знала.

На дубовому столі, початку сімнадцятого століття, лежав ще один лист, але вже для Ради та Альбрехта. Катана довго думала: відправляти його чи ні? 

Взявши сургуч, жінка піднесла його до свічки та запечатала конверт. Їй довелося згадати слова заклинання, щоб не дати йому відкритися раніше. За задумом сургуч повинен зламатися, коли настане час. 

Сховавши конверт у приховану кишеню куртки, жінка встала з-за столу. Обладунки та зброя були вже при ній, тому їй більше не треба було зволікати. Проходячи повз дзеркало, вона пригальмувала, мимоволі подивившись на своє відображення.

Усміхнувшись, відбитку, Катана провела рукою по щоці, де колись був потворний шрам. Тепер на його місці нічого не залишилося, лише гладка шкіра. Мерлін подбав, щоб її зцілили ще перед заручинами. Він вважав, що шрами прикрашають лише чоловіка, а жінці треба бути гарною. Потім він казав, що жінкам не місце в армії….

Чарівниця зітхнула, сховавши руки в кишені. Вона вже давно змінила сукню на штани та куртку. Загалом такий одяг був їй більш звичним. На поясі у неї висіла катана, яка вже не раз побувала в бою. Жінка не випадково обрала собі таку зброю. Воно було співзвучне з її ім'ям.

Її назвали на честь засновниці Резенфорда Катани Солонгтон-Вольфрам. А ту швидше за все на честь меча. Раніше в них було прийнято давати дочкам дивні імена.

Відігнавши від себе сторонні думки, Катана вийшла у двір Зарганського замку, де вже чекали люди, яких вона встигла зібрати для бою. Треба поспішати. Мерлін може отримати листа лише до вечора.

* * *

Пустка між Резенфордом і Віджио палала вогнем. Війська чотирьох Засновників прибули якраз вчасно — ворог тільки почав наступ. Цієї битви було не уникнути. Дивлячись на ворожу армію, Катана, Хейл, Джефрі та Еміль могли лише молитися, щоб головні сили герцогства встигли прибути.

Шансів перемогти самотужки у них практично не було. Вони не плекали ілюзій: щоб протистояти добре навченим воїнам, потрібні були такі ж підготовлені воїни.

Першим під обстріл потрапив порт. Гарматні ядра та стріли вдалося частково відвернути — усі маги, яких вдалося зібрати, підтримували захисний купол над містом.

Битва точилася не лише на пустці, а й на території Резенфорда. Деякий час графи та Катана перебували в замку, намагаючись не допустити його руйнування. Проте зусилля були марні.

Сили оборони були виснажені. Бій тривав і вдень, і вночі. З настанням темряви в бій вступив елітний загін Леліли. Вона привела їх із Недлога. Поранених у боях із ними доводилося негайно спалювати, щоб ті не поповнили лави ворога.

Здавалося, що ці дні злилися в один нескінченний день.

Десь неподалік пролунала канонада. Хейл підвів голову й побачив, як у його бік летить гарматне ядро. Вилаявшись, він побіг в інший бік, намагаючись накласти на себе додаткові щити. Але ударна хвиля таки зачепила його — граф відлетів на кілька метрів і впав.

Відпльовуючись і кашляючи, він знову підвівся. Гарматне ядро влучило в годинникову вежу над головним входом до замку — стіна обвалилася. Хейл ледве стримав крик відчаю: вони стільки сил вклали в цю школу, а тепер її просто знищують.

Повернувши голову, він побачив Катану — вона одночасно билася проти кількох ворогів. Витягнувши меч, граф кинувся їй на допомогу.

Битва тривала два дні. Спочатку вдавалося утримувати Віджио та Резенфорд, але з часом стало ясно: школою доведеться пожертвувати задля порятунку мирних жителів. Будівля вже наполовину лежала в руїнах, що дуже болісно сприймали як графи, так і Катана. Нерісса зникла — усі сподівалися, що вона жива, адже духи озер не можуть довго залишати свої володіння.

Замок обстрілювали з гармат. Порт у Віджио також зазнав тяжких руйнувань.

— Я чув, що основні сили герцогства вже наближаються! Повертайся в місто, Канно! Відчини таємний прохід для Мерліна. — крикнув Хейл, відкинувши чергового ворога. — Мені доповіли, що він не братиме участі в бою — його обладунки залишилися в столиці! І з ним твоя донька та герцог!

Катана, пробивши мечем грудну клітку нападника, тривожно поглянула на Хейла.

— Бережи себе! Підмога вже близько! — крикнула вона й помчала до коня.

Застрибнувши в сідло, Канна міцно вчепилася в руків’я своєї катани. Однією рукою вона без зайвих зусиль розчищала собі дорогу, а іншою тримала поводи. Її меч варто було б почистити від крові.

До воріт міста залишалося небагато, коли арбалетний болт пробив бік коня, і вона ледь не впала. Не переймаючись обладунками, Канна встигла перетворитися на величезного вовка й кинулася вперед. Раніше вона уникала цього через ризик пошкодити броню — звичайні обладунки не витримували тиску родового дару. На щастя, у місті на неї чекав запасний комплект.

Помітивши її, вартові на стінах відчинили ворота, щоб вона встигла прослизнути всередину. Одразу ж за нею знов впали грати.

Не зупиняючись, жінка у вовчій подобі помчала через місто до іншого району, де був потаємний хід. Про нього не знали ані Морл, ані Леліла.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍