Читати книгу - "Сплячі красуні"

вирішити, хто такий Норкросс — лікар чи просто містер, тому звернувся до нього на ім’я.

— Клінте, це вже майже вийшло за рамки перемовин. Одного з моїх співробітників убито. Верна Ренґла. Я думаю, ви його знали.

Клінт зітхнув і похитав головою.

— Знав, і мені дуже жаль. Він був гарною людиною. Я сподіваюся, вам так само жаль Ґарта Флікінджера і Ґерду Голден.

— Смерть дочки Голдена сталася внаслідок самозахисту, — сказав Френк. — Вона тоді виривала поліціянтові Ренґлу горло, чорти забирай.

— Я хочу поговорити з Баррі Голденом, — сказав Клінт.

— Він мертвий, — відповів Френк. — І це ваша провина. Террі обернувся до Френка:

— Дозволь мені з цим розбиратися.

Френк підняв руки і відступив назад. Він розумів, що Кумс правий — це все його бісів норов знову бере над ним гору — але все одно ненавидів за це Кумса. Що йому хотілося зробити, це вилізти на цей паркан, до біса ті рулони колючого дроту нагорі, і стукнути разом голови цих самовдоволених сучих синів. Підбурливий голос Євки Блек досі звучав у його голові.

— Клінте, послухайте мене, — сказав Террі. — Я згоден сказати, що провина лежить на обох сторонах, і я згоден гарантувати, що проти нікого з вас тут не буде висунуто жодних звинувачень, якщо ви дозволите мені зараз забрати під арешт ту жінку.

— Баррі справді мертвий? — спитав Клінт.

— Так, — сказав чинний шериф. — Він також напав на Верна.

Віллі Берк підняв руку і стиснув плече Клінта.

— Поговорімо про Єву, — сказав Клінт. — Що саме ви плануєте робити з нею? Що ви можете зробити?

Террі, схоже, розгубився, але Френк був готовий і впевнено заговорив:

— Ми заберемо її до шерифської управи. Поки Террі її допитуватиме, я зберу команду лікарів із нашого тутешнього штатного шпиталю, це й оком не змигнеш. Разом, копи і лікарі, ми з’ясуємо, що вона за таке, що вона зробила з жінками, і може чи ні вона те виправити.

— Вона каже, що нічого не робила, — сказав Клінт, дивлячись у далечінь. — Вона каже, що сама лише посланниця.

Френк обернувся до Террі.

— Знаєш що? Я думаю, цей чоловік жене повне лайно.

Террі кинув на нього осудливий (хіба що трохи втомлений) погляд; Френк знову підняв руки й відступив назад.

— У вас нема тут жодного справжнього лікаря, — сказав Террі. — Також нема медсестер, яким ви могли б зателефонувати, бо, як я пам’ятаю, всі вони жінки, а отже, зараз уже в коконах. Тому підіб’ємо підсумок: ви її не обстежуєте, ви просто її тримаєте…

— Тримається за неї, — прогарчав Френк.

— …і слухаєте, що вона вам розказує…

— Згодовує, ти хотів сказати! — крикнув Френк.

— Спокійніше, Френку, — промовив Террі м’яко, але коли він знову повернувся до Клінта з Біллі, щоки в нього палали. — Але ж його правда, вона згодовує, а ви те ковтаєте. Сліпо всьому вірите, так би мовити.

— Ви не розумієте, — сказав Клінт. Голос у нього був стомлений. — Вона зовсім не жінка, принаймні не в тому сенсі, як розуміємо це ми. Я не думаю, що вона взагалі людина. Вона має певні здібності. Вона може закликати пацюків, це я знаю напевне. Вони роблять все, що вона захоче. Таким чином вона отримала й Гіксів телефон. Всі ті нетлі, яких люди бачать у місті, також мають якийсь стосунок до неї, і вона багато знає. Знає таке, чого не мусила б знати.

— Ви кажете, що вона якась чародійка? — запитав Террі.

Він витяг фляжку і зробив ковток. Либонь, не найкращий спосіб вести переговори, але йому було щось потрібне, і то саме зараз.

— Нумо, Клінте. Далі ви будете розказувати, що вона може ходити по воді.

Френк подумав про те полум’я, що завертілося в його вітальні, а потім вибухнуло нетлями; і той телефонний дзвінок, коли Євка Блек казала, що бачила, як він захищає Нану. Він напружив складені на грудях руки, задавлюючи свій гнів. Яке має значення, хто така ця Єва Блек? Значення має те, що сталося, що триває досі, і як це виправити.

— Розплющ очі, синку, — мовив Віллі. — Подивися, що сталося зі світом за останній тиждень. Усі жінки сплять у коконах, а ти вчепився за ідею, що ця жінка, Блек, може бути чимось надприродним? Вам, хлопці, варто попуститися. Варто покинути сувати пальці, куди не слід, і дозволити цій темі розігруватися так, як каже док, — ця жінка того хоче.

Оскільки жодної адекватної відповіді Террі придумати не зміг, він зробив черговий ковток. Побачив, як дивиться на нього Клінт, і зробив третій, просто на зло цьому мудаку. Хто він такий, щоб судити? Ховається за тюремними стінами, коли Террі намагається тримати вкупі решту світу.

— Вона просила лише ще кілька днів, — сказав Клінт. — І це те, що я хочу, щоб ви їй подарували.

Він учепився власними очима в очі Террі.

— Вона очікує кровопролиття і ясно дала це зрозуміти. Бо вважає, що це єдиний відомий чоловікам спосіб, яким вони можуть розв’язувати свої проблеми. Тож не подаруймо їй того, чого вона очікує. Відступімося. Покладемо на це сімдесят дві години. Тоді можемо знов повернутися до цієї ситуації.

— Справді? І що, ви гадаєте, зміниться?

Алкоголь ще не встиг оволодіти мозком Террі, бо тількино туди завітав, тож Террі думав, ледь не молив: «Дайте мені таку відповідь, в яку я зможу повірити».

Але Клінт лише похитав головою:

— Я не знаю. Вона каже, що не все цілком в її руках. Але сімдесят дві години без стрільби були б правильним кроком, цього я певний. А, і ще вона каже, що ті жінки мусять проголосувати.

Террі мало не сміявся.

— Як же це, к-херам, сплячі жінки таке зроблять?

— Я не знаю, — сказав Клінт.

«Він тягне час, — подумав Френк. — Патякає першу-ліпшу вигадку, що приходить в його дурисвітську голову. Авжеж, ти ж іще достатньо тверезий, щоб це зрозуміти, чи не так, Террі?»

— Мені треба це обдумати, — сказав Террі.

— Гаразд, але вам треба думати ясно, тому зробіть ласку — вилийте решту того, що у фляжці, на землю.

Його очі переметнулись на Френка, і це були холодні очі того хлопця-сироти, який бився за молочний коктейль.

— Френк тут думає, що він рішення, але я думаю, що він проблема. Я думаю, вона знала, що тут буде парубок, такий, як він. Я думаю, вона знає, що такий завжди є.

Френк стрибнув уперед, простягнув руки крізь паркан, ухопив Норкросса за горло і давив, доки його очі спершу вибалушилися, потім випали і повисли в нього на щоках… але тільки