Читати книгу - "Сплячі красуні"

подумки. Він чекав.

Террі розважував, потім він плюнув на землю.

— Пішов ти нахер, Клінте. Ти несправжній доктор.

А коли він підняв фляжку і зробив наступний, довгий, демонстративний ковток, у Френка все заграло в душі. Завтра чинний шериф Кумс буде налиганий. І тоді він, Френк, візьме все в свої руки. Не буде ніяких сімдесяти двох годин, і йому байдуже, чи Єва Блек — чародійка, чи казкова принцеса, чи Червона Королева з Країни Див[354]. Все, що йому собі потрібно знати про Єву Блек, було в тій єдиній короткій телефонній розмові.

«Припиніть це, — сказав він їй — майже благав її — коли вона подзвонила йому по своєму краденому мобільному. — Звільніть жінок».

«Спершу ви мусите мене вбити», — відповіла ця жінка.

Саме це Френк і мав намір зробити. Якщо це поверне жінок? Щасливий фінал. Якщо ні? Помста за те, що забрала єдину важливу людину в його житті. Так чи інак? Проблему залагоджено.

7

Якраз коли Ван Лемплі дійшла до свого захололого МВХ — без жодної думки, що робити далі — повз неї гунув якийсь хлопець на велосипеді отого типу, що з високо задраними ручками керма. Він мчав з достатньою швидкістю, щоб йому здувало волосся назад із чола, а на його обличчі закляк вираз невимовного жаху. Причиною цього могла бути будь-яка з тих десятків ситуацій, на які був багатий сьогоднішній світ, але Ван не сумнівалася, що саме підпалило такий вогонь під цим хлопцем. Це була не інтуїція; це була тверда, як скеля, впевненість.

— Хлопче! — гукнула вона. — Хлопче, де вони?

Кент Дейлі не звернув на неї уваги, тільки ще швидше закрутив педалі. Він думав про ту стару бездомну жінку, з якої вони збиткувалися. Не варто було їм того робити. Це Бог їм відплачує. Йому відплачує за те. Він ще швидше давив на педалі.

8

Хоча Мейнард Ґрайнер покинув храм науки ще у восьмому класі (і той храм був вельми радий його відходу), він добре розумівся на техніці; коли молодший брат подав йому базуку і один снаряд, Мей повівся з ними так, наче робив це все своє життя. Він оглянув споряджену вибухівкою головку снаряду, дріт, який ішов збоку, і хвостові крильця. Тоді гмикнув, кивнув і приставив крильця снаряда до канавок всередині труби. Той сковзнув, як намащений. Він показав на важіль над спусковим гачком і під чорним інвентарним шильдиком з чорного пластику.

— Відтягни назад цю штуку. Треба його замкнути.

Зробивши це, Лов почув «клац».

– І це все, брате?

— Мусить бути, якщо Фріц вставив нову батарейку. Я думаю, тут ’лектричний заряд запускає ракету.

— Якщо не вставив, я туди повернуся й на шмаття його порву, — сказав Лов.

Очі у нього сяяли, коли він постав перед вітринним вікном Дрю Т. Баррі і поклав собі на плече базуку в найкращому стилі фільму про війну.

— Відійди вбік, братику!

Батарейка в спусковому приладі виявилася цілком придатною. Пролунало нутряне «вжух». Вихлоп стрелив з труби. Вітринна шибка вилетіла надвір, і не встигли брати видихнути, як фасад шерифської управи вибухнув. Шматки цегли пісочного кольору і осколки скла зливою посипалися на вулицю.

— ХууууІІІІ! — ляснув Мей брата по спині. — Ти це бачив, братику?

— Бачив, — відповів Лов.

Десь в глибині понівеченої управи волала тривожна сирена. Збігалися подивитися чоловіки. Фасад будівлі тепер став проваленою пащею з обламаними зубами. Всередині було видно полум’я і папери, що там літали, як ті обпечені птахи.

— Заряджай ще.

Мей вставив крильця другого снаряда і міцно його зафіксував.

— Готово!

Мей аж стрибав від збудження. Це було навіть веселіше, ніж того разу, коли вони вкинули динаміт до акваріума з фореллю у «Перехресті» в Тупело[355].

— У діру, вогонь! — гукнув Ловелл і потяг спуск базуки.

Снаряд полетів через вулицю на хвості з диму. Люди, які підійшли пороззявлятися, це побачили і котрісь кинулися навтьоки, котрісь попадали ницьма. Другий вибух рвонув усередині будівлі. Кокон Лінні пережив перший снаряд, але не другий. Нетлі спурхнули звідти, де вона щойно була, і зайнялися полум’ям.

– І мені дай спробувати! — Мей простягнув руки до базуки.

— Ні, нам треба забиратися звідси, — сказав Ловелл, — Але в тебе ще буде шанс, братику. Я тобі це обіцяю.

— Коли? Де?

— Під тюрмою.

9

Ван Лемплі стояла біля свого квадроцикла приголомшена. Вона побачила перший інверсійний слід, який перетнув Головну вулицю, і ще до вибуху зрозуміла, що воно таке. Ті сучі діти брати Ґрайнери отримали РПГ чи щось подібне від Фріца Мешаума. А коли розсіявся дим від другого вибуху, вона побачила, як язики полум’я лизькають з провалів, що до цього були вікнами. Одні з потрійних дверей лежали на вулиці, скручені у штопор з хромованої сталі. Інших взагалі ніде не було видно.

«Горе тому, хто там був усередині», — подумала вона.

До неї, хитаючись і спотикаючись, підійшов Ред Платт, один з продавців у дулінгській філії «KIA». Кров заливала правий бік його обличчя, а нижня губа тепер здавалася не цілком при її місці… хоча важко було сказати з усією цією кров’ю.

— Що це було? — крикнув Ред надтріснутим голосом. Скалки скла блищали в його поріділому волоссі. — Що це, к-херам, було?

— Робота двох розгуляних хуїв, яким треба швабри вставити в дупи, поки вони ще комусь не вчинили шкоди, — сказала Ван. — Треба, щоб тебе хтось підлатав, Реде.

Вона пішла до заправки «Шелл», уперше за кілька днів почуваючись як слід. Вона розуміла, що це ненадовго, але поки воно триває, вона мала намір діяти на адреналіні. Заправка була відкрита, але без обслуги. Ван знайшла в гаражному боксі десятигалонову каністру, наповнила її з колонки і залишила на стійці біля каси двадцятку. Цей світ може наближатися до кінця, але її було виховано так, щоб сплачувала свої рахунки.

Повернувшись із каністрою до МВХ, вона наповнила бак і поїхала з міста в тому напрямку, з якого були з’явилися брати Ґрайнери.

10

Вельми недобре минав цей вечір для Кента Дейлі, а ще ж і восьмої не було. Він тільки-но звернув з шосе 31 і додав швидкості в бік автобусів, що блокували Західно-Лавінську дорогу, як його зісмикнуло з велика і повалило на землю. Голова вдарилася об асфальт, і перед очима спалахнули яскраві вогні. Коли зір прояснішав, він побачив за три дюйми від свого обличчя дуло гвинтівки.

— Всратись — не піднятись! — виголосив Рід Берровз, поліціянт, який збив