Читати книгу - "Шість головоломок для дона Ісидро Пароді"

нікого. Ох, як прикро, що з нами не було княгині, в неї є charme, на жаль, в Росії charme припинив існування з приходом комуністів: вони його знищили. Але уявіть собі, жіноча інтуїція, материнська інтуїція — це щось надзвичайне! Коли Консуело принесла мені сік зі слив, у мене шалено боліла голова. Але мужчини — всі дуже черстві. Спочатку я зайшла в кімнату до Мануеля, та він навіть слухати мене не хотів, бо його теж боліла голова, хоча, звісно, менше, ніж мене. Ми, жінки, а надто ті, котрі пройшли школу материнства, вміємо не піддаватися своїм слабостям. До того ж він був сам собі винен, оскільки напередодні дуже пізно ліг спати. Вони з Форменто півночі обговорювали якусь книжку. З якого такого дива він взявся обговорювати речі, в яких завжди був цілковитим профаном? Я застала кінець розмови, але відразу зрозуміла, про що йдеться. Пепе, вибачте, я маю на увазі Форменто, дуже зайнятий, бо готує до друку переклад надзвичайно популярного видання — «La soirée avec М. Teste». Щоб загал зрозумів, про що йдеться, а для того він, власне, й затіяв усю цю справу, Форменто переклав назву як «Вечір з доном Всезнайкою». Мануель, який ніколи не міг дотямити, що без любові не буває милосердя, намагався переконати його не видавати цей переклад. Він казав, що Поль Валері змушує думати інших, а притому сам не думає взагалі, тоді як Форменто стверджував, що переклад у нього вже є готовий. Я, до речі, не раз говорила в Будинку мистецтв, що було б добре запросити Валері, хай би він почитав у нас лекції. Не знаю, що там такого сталося в цей день, не виключено, що північний вітер трохи потьмарив усім нам свідомість, а особливо мені, адже я страшенно вразлива. Навіть fräulein, якщо говорити відверто, забула, яке її місце, і зчепилася з Мануелем через Пампу, що ніяк не хотів вбиратися у костюм гаучо. Ох, не знаю, не знаю, навіщо я вам про це все розповідаю — про все, що трапилося напередодні.

Тридцятого числа, після спільного чаювання, Англада, а він звик думати лише про себе і навіть не підозрює, що я ненавиджу ходити пішки, змусив мене, і це вже не вперше, показувати йому австралійський ставок. Ось ви уявіть собі: припікає сонце, хмари комах… На щастя, я змогла відкрутитися і пішла читати Жіоно[129], ви тільки не подумайте сказати мені, що вам не подобається «Accompagné de la flûte»[130]. Незвичайна книжка, під час читання буквально забуваєш про все на світі. Але я вирішила спершу підійти до Мануеля, який о цій порі завжди сидів на терасі, спостерігаючи за своїми биками. Це вже була майже шоста, я піднялася сходами для прислуги. І раптом я буквально остовпіла і сказала: «Ах!» Жахливе видовище! Я в блузці кольору лосося і в шортах від Віонне стою коло поручнів, а за два кроки від мене — Мануель, прохромлений кинджалом нашого Пампи і приштрикнутий ним до спинки крісла. На щастя, малий бігав за кошенятами і не бачив цього жахливого видовища. Надвечір він повернувся з трофеєм — приніс півдюжини котячих хвостів.

Міс Більгем додала:

— Мені довелося викинути їх до ватерклозету, вони огидно смерділи.

Але вона проговорила ці слова з майже похітливим тремтінням у голосі.

5.

Того вересневого ранку Англада охопило натхнення. Його блискучому інтелекту зненацька відкрилося минуле і майбутнє, історія футуризму і приховані інтриги, що їх дехто з hommes de lettres[131] вів за його спиною — з тим, аби він усе ж таки погодився прийняти Нобелівську премію. Коли Пароді вже було вирішив, що фонтан велемовності Англада вичерпався, поет різко змінив тему, зауваживши з лагідною посмішкою:

— Бідолашний Форменто! Чесне слово, чилійські пірати знають свою справу. Почитайте-но цього листа, шановний Пароді. Вони не хочуть друкувати його кумедний переклад із Поля Валері.

Дон Ісидро взяв аркуш і прочитав:

Вельмишановний сеньйоре!

Ми змушені повторити те, що вже писали, відповідаючи на Ваші листи від 19-го, 26-го та 30-го серпня цього року. Ми не маємо змоги оплатити витрати з видавництва: вартість гранок, оплата авторських прав на ілюстрації від Волта Діснея, привітання з Новим Роком та Великоднем іноземними мовами роблять проект нездійсненним, хіба що Ви погодитеся повністю оплатити вартість макету й покриєте витрати за зберігання продукції меблевому складу «Компресора».

Залишаємося до Ваших послуг!

За заступника керуючого справами Руфіно Хіхена С.

Трохи помовчавши, дон Ісидро заговорив:

— Цей діловий лист наче надіслано із небес. І я починаю зв’язувати кінці з кінцями. Ось тільки щойно ви з величезною насолодою розмірковували про книжки. Тепер дозвольте порозмірковувати мені. Я прочитав цей томик із гарненькими ілюстраціями: ви на двох дибах, ви у дитячому костюмчику, ви на велосипеді — і щиро посміявся. Хто б міг подумати: дон Форменто, цей красунчик із жіночними рисами і з похоронною міною — другого такого ще пошукати — зумів пречудово висміяти, ви вже мені великодушно вибачте, пихатого і бундючного йолопа. Перегляньте-но книжки Форменто, у них там всюди збиткування і глум; ви пишете «Гімни мільйонерам», а цей хлопчисько, на перший погляд, дуже ввічливий і шанобливий, — «Оди до керуючих», ви — «Записки гаучо», а він — «Записки приготувальника пташок та яєць». Знаєте, тепер я можу розповісти, як усе відбулося — від самого початку.

Що ж, спочатку була казочка про викрадені листи. Я відразу викинув цю історію з голови, бо, якщо людина щось загубила, вона не звернеться по допомогу до в’язня. Наш павич, розпустивши хвоста, стверджував, нібито листи компрометували певну даму, що між ним і тією дамою нічогісінько не було і що вони листувалися, керуючись приязню і симпатією, і тільки ними. А говорив він це лише для того, щоби я подумав, ніби ця дама — його коханка. Через тиждень після того в мене побував простодушний і довірливий Монтенегро, він сказав, що наш павич перебуває у страшній тривозі. Цього разу павич поводив себе так, наче справді щось загубив. І навіть звернувся до приватного детектива, який, на відміну від мене, поки що не встиг потрапити до в’язниці. Потім усі поїхали на віллу, де й було вбито Муньягоррі, потім дон Форменто відвідав мене — і в цей момент у мене виникли певні підозри.

Ви сказали, що у вас вкрали листи. Ви навіть натякнули, що це зробив Форменто. Ви хотіли тільки одного: щоби ці листи стали приводом для пліток, щоби поширювалися чутки