Читати книгу - "Щоб ніхто не здогадався"

підійти? — запропонував Марик.

— Почекай, почекай, синку. Дуже вже порода цікава. Я такої за все своє життя не бачив. Хоч і тридцять років шахтами кочую. Ану ж бо, Марку, давай-но її прокласифікуємо. Де пульт?

Марик простягнув пульт майстрові.

— Ну що там? — нетерпляче спитав Марик.

— Ха, нічого не показує.

— Як це?

— Сам подивися.

Марик глянув на маленький дисплей. На ньому справді нічого не висвітилося.

— Усе ясно, — сказав майстер. Марик здивовано подивився на нього.

— Усе ясно, стажисте. Найвірогідніше, це космічний гість.

Майстер ще раз світловим променем провів по поверхні брили й кивнув, наче погоджуючись із самим собою.

— Дуже схоже на метеорит, — сказав він.

— А чого ж тоді пульт мовчить?

Майстер знизав плечима, продовжуючи променем мацати світну брилу.

— Як же він тут опинився?

— Зараз розберемося, зараз. — сказав майстер. — Стій тут, а я підійду ближче.

— Може, Агрипичу повідомити?

Я думаю, поки не варто квапитися. Може, що-небудь ще цікаве виявимо. Коротше, стій тут і світи мені.

І майстер неквапом рушив уперед.

Спочатку він обережно підійшов до роботів і оглянув їх.

— Повністю відключилися! — голосно сказав він. — Потім відбуксируємо їх до ліфта. Там і розберемося, що до чого.

Закінчивши огляд, майстер вирушив до самого метеорита. Обережно підійшовши майже впритул, він зупинився й почав розглядати.

Так пройшло кілька хвилин. Марику набридла бездіяльність, і він, обережно теж підійшов до брили.

— Ну що тут? — неголосно запитав він у майстра. Той від несподіванки здригнувся й обернувся.

— А… — протягнув він. — Що це метеорит, то немає ніякого сумніву, — проговорив він хриплувато. — Але кілька годин тому впасти з неба непоміченим він не міг. Він не звалився, а ввалився в цей тунель… Он пролам праворуч, бачиш?

Марик посвітив убік, куди вказав майстер і справді побачив обриси величезної діри.

— Оце та-а-ак… — несподівано вимовив майстер, наче думка-осяяння наздогнала його. — Не може бути, стажисте.

І він, немов заворожений, відступив на крок назад, ще раз оглядаючи брилу.

— Що, що «не може бути»? — захвилювався Марик.

— Ти в школі добре вчився?

— Причому тут це?

— Дивися уважніше, салаго.

Марик ще раз променем провів по поверхні брили.

— Та вимкни ти цей промінь! — кинув йому майстер. — Так подивися. Яке сяйво незвичайне!

— Ну? — підкорився Марик.

— Бублика гну! — роздратовано, але неголосно відповів майстер. — Дивися ж…

І він, підійшовши впритул до метеорита, зняв захисну рукавицю (Марик жахнувся) і акуратно провів долонею по поверхні.

Пальці майстра залишили на брилі темний слід. Але вже через кілька секунд слід раптом засріблився, граючи й переливаючись воістину чарівним світлом. А потім спалахнув і зник. На поверхні сяючої брили слідів від пальців не залишилося.

Марика наче струмом ударило.

— Чарівний метал… — здивовано проговорив він. — Це що ж…

— Так, хлопче, — ствердно кивнув майстер. — Це креоній, — і, посміхнувшись, додав: — Чарівний метал!

— Оце-то так! — захопився Марик. — Його ж міліграмами з метеоритів вишкрябують, а тут така брила! Ой! — осікся раптом він. — До нього ж не можна доторкатися!

— Слухай більше цих брехунів. Ти тільки глянь, як привабливо. Мене так і притягує до нього, як Місяць до Землі. Адже доторкнувшись до нього, я просто привітався з ним. І…

— І ваше вітання наче й прийняте. Він «з’їв» його, — посміхнувся Марик.

— Так, мабуть, ти правий. А знаєш чому? Бо я все зробив від щирого серця. Та ти сам спробуй, не бійся. Гірше не буде.

І Марик, зробивши до чуда природи кілька кроків, з хвилюванням доторкнувся до переливчастого тіла космічного гостя. Трохи шорсткувата поверхня була прохолодною й податливою. Пальці Марика на кілька міліметрів наче втопилися в неї, але далі, здавалося, була сама міцність.

Марик провів пальцями по поверхні й одсмикнув руку.

— Ах ти! — тільки й вигукнув він; його руку наче легенько обпалило.

— Що, не приймають? — посміхнувся майстер. — Мабуть, про прибуток подумав?

— Ні про що я не подумав! — пробурмотів Марик. Тим часом слід від його руки спалахнув, щоправда, не так яскраво й чарівно, як від руки майстра, і за мить зник.